НАГОЛОС

НАГОЛОС

Ви всі пам’ятаєте ще зі школи, що скільки в слові голосних, стільки і складів: о-ко (2скл.), сяй (1 скл). Один зі складів вимовляємо завжди з більшою силою голосу, він є наголошений.

Вимова складу з більшою силою голосу називається наголосом. 

В українській мові склад є вільним, тобто не закріпленим за певним складом (як у французькій чи польській). У різних словах він може падати на перший, на другий, на третій склади тощо: мА-ти, о-сЕ-ля, ав-то-мо-бІль . Зверніть увагу на підготовлену таблицю  1 «Слова у яких доволі часто трапляються помилки» та зміст короткого словничка, який запропонований відомим мовознавцем Олександром Авраменком.

Також пам’ятайте, що в українській мові наголос рухомий, тобто може змінюватися в межах одного слова. За допомогою цього ми можемо розрізняти різні форми слова, н-д.: вИшня та вишнІ.

Є слова з подвійним наголосом, які ви маєте пам’ятати. (Див. таблиця 2 «Слова з подвійним наголосом»).

УВАГА! Зі зміною наголосу може змінитися лексичне (Атлас – атлАс) і граматичне (сЕстри – сестрИ) значення слова.

Отже, в українській мові слова мають сталий наголос: вІрші – вІрші, кУрячий – кУрятина тощо.

Але в більшості своїй наголос не сталий, тобто правил ніяких, але є деякі підказки (так звані закономірності), які рекомендую запам’ятати.

1. Числівники (мають наголос на з'єднувальній літері): одина́дцять, а не оди́надцять. Десятки - наголос на -дес'ят: сімдес'ят, вісімдес'ят.

1. Одиниці виміру довжини мають наголос на останньому складі: кіломе́тр, а не кіло́метр, міліме́тр, сантиме́тр.
2. Віддієслівні іменники на -ання мають наголошений [а]: чита́ння, а не чи́тання, чека́ння, навча́ння, завда́ння, запита́ння, визна́ння, вида́ння, пізна́ння, посла́ння (АЛЕ: н'ехтування від н'ехтувати, б'ігання від б'ігати (тут по-іншому не скажеш)).

У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення - вказ'івка - вказівк'и, уч'ителька - учительк'и ( АЛЕ: р'одичка - р'одички, сус'ідка - сус'ідки (тут по-іншому не скажеш));

Більшість іменників у множині має наголос на закінченні: листк'и, сторінк'и тощо.

3. Складні слова перевіряйте за орфографічним словником: руко́пис (а не р’укoпис), пере'пис.
4. Дієслова (під впливом говорів мають наголос на останньому складі): робл'ю, а не ро́блю, ношу', везти', беремо', крім че́рствіти.
5. Дієслово б'ути наголошуємо - б'ути, б'удемо, але у минулому часі: бул'а, бул'о, бул'и;
6. У дієслівних закінченнях -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад: несем'о, несет'е (а не нес'емо, нес'ете), ідем'о, ідет'е (а не ід'емо, ід'ете), підем'о, підет'е тощо ( АЛЕ: б'удемо, гурк'очемо, зал'ишите).
7. Іншомовні слова теж слід перевіряти за словником: майон'ез (а не май’онез), метал’ургія, кулін’арія (хоча і кулінар’ія)
8. Прикметники здебільшого мають наголос на останньому складі: нови́й, текстови́й, мал'ий, чудн'ий, цупк'ий, крім порядко́вий і ри́нковий.
9. Завжди наголошеним є пестливий суфік -еньк-: добренький, тоненький, легенький тощо.
10. Розрізняйте прикметники та дієприкметники за наголосом: нездолАнний та нездОланий, нездійснЕнний та нездІйснений. Прикметники - із наголосом на суфіксі та подвоєнням, а дієприкметники - з наголосом на корені та без подвоєння.

Пам’ятайте, що пересвідчитись про правильну вимову можна у довіднику правильної вимови – орфоепічному словникові. Там можна більше дізнатися про правильні наголоси у словах.

Пропоную розглянути і запам’ятатиматеріал поданий у таблицях та короткому словнику наголосів.

Таблиця  1 «Слова у яких доволі часто трапляються помилки»

Слова з наголосом на першому складі	Слова з наголосом на другому складі	Слова з наголосом на третьому складі
бОвтати бУдемо вИпадок вІдблиск вІдгомін вІльха вІрші врОзліт глИбоко грОшей дОгмат дОнька дОшка дрОва жЕвріти зАгадка зАмолоду зОзла кИдати кОлесо кОлія кУрятина кУхарство нАчинка нЕсмак Олень пІдлітковий пОдруга пОказ пОмилка прИморозок прИповідка прИчіп прИятель рАзом рЕшето рЕмінь рИнковий рОзвідка рОсяний спИна стОляр хАос цАрина немає чАсу щИпці фОльга Яловичина	абИ абИяк абИколи аджЕ анІж борОдавка вітчИм везлА везтИ вимОва вимОга генЕзис граблІ гуртОжиток дичАвіти добУток довІдник допІзна дочкА експЕрт жадАний завдАння засУха зокрЕма зубОжіти індУстрія іржАвіти квартАл кінчИти корОмило котрИй крутИвус крутИхвіст кухОнний літОпис мерЕжа м’якУш налИгач ненАвидіти нестИ новИй обрУч оптОвий отАман перЕбіг подій перЕпис перЕпустка пізнАння позАторік подУшка покрОва правОпис просІка рондО (штрифт) рубЕль рукОпис руслО скобА фартУх фенОмен чорнОзем чорнОслив шофЕр щавЕль	беремО болотИстий бюлетЕнь валовИй веретЕно вершковИй веснянИй диспансЕр запитАння ідетЕ ідемО інженЕрія каталОг кіломЕтр кропивА металУргія мозолИстий наздогАд некролОг низинА новинА одинАдцять осокА плугатАр порядкОвий псевдонІм розв’язАння рукопИсний симетрІя сторінкИ (множина) черговИй чотирнАдцять урізнОбіч урочИстий фаховИй ясинОвий

Таблиця 2 «Слова з подвійним наголосом»

Слова з подвійним наголосом

алфАвіт –  алфавІт бАйдуже – байдУже веснЯний –  веснянИй вИшні – вишнІ дОговору – договОру доповІдач – доповідАч жАлібний – жалібнИй зОголовок – заголОвок зАвжди – завждИ кОрисний – корИсний мАбуть – мабУть м’Язовий – м’язовИй нАшивка – нашИвка пЕрвісний – первІсний перестАрок – перЕстарок пОмилка – помИлка прОстий – простИй тАкож – такОж