Омоніми

АБЛЯЦІЯ
Абляція 1 — спец, зменшення кількості снігу та його маси на льодовику або широкому сніговому просторі: зафіксувати абляцію на невеликій площі снігового поля.
Абляція2 — спец, тепловий захист, що його застосовують у механізмах літальних апаратів (ракет, космічних кораблів тощо): абляція спускового апарата.
АВТОМАТ
 Автомат1 — певний механізм, пристрій чи машина, які виконують задану або запрограмовану дію без участі в цьому процесі людини: пральна машина-автомат; — вид рушничної зброї: вистрелити з автомата.
 Автомат2 — розм. зарахування заліку студентові чи одержання позитивної оцінки за іспит без складання: одержати залік автоматом, маю автомат з ділової української мови.
 АГА
Ага1 — частка, що вживається на позначення згоди, ствердження, підтвердження: — Ти прийдеш? — Ага! — уживається також в іронічному значенні; авжеж! аякже!: Ага, я так і побіг це робити!
 Ага2 — вигук, що виражає пригадування, здогади про щось: Ага, я все зрозумів! Ага3 — титул зверхника, старшини, урядовця у деяких азійських країнах, наприклад Ірані, Туреччині: зроблено з наказу аги.
АГЕНТ
Агент1 — довірена особа, представник фірми, установи, організації тощо, який має виконувати певні завдання або доручення: передати інформацію через агента.
Агент2 — заст., книжн. чинник, що спричиняє певні явища в живих організмах та в природі; фактор: дія екологічних агентів.
АЖУР
Ажур1 — спец, запис у відповідних книгах про виконання бухгалтерських операцій саме в день їх проведення; — розм. цілковитий порядок у певній справі: все буде в ажурі.
Ажур2 — один із видів вишивки чи плетіння — мереживо; візерунок, що утворюється на дірчастій тканині; оздоба з переплетених ниток на ювелірних виробах: ажур по краях серветки, каблучка з діамантами й ажуром.
АКОЛАДА
Аколада1 — муз. спеціальна дужка, якою з’єднуються нотоносці у партитурах: об’єднати аколадою.
Аколада2 — обряд, яким посвячували в лицарі за часів Середньовіччя в Західній Європі: пройти аколаду.
АКЦІЯ
 Акція1 — один із цінних паперів, який є свідченням того, що його тримач (власник) має свою частку в справах певного підприємства чи організації: активні акції, акції впали, пакет акцій, акція без фіксованого номіналу.
Акція2 — діяльність, кампанія, що проводиться з певною метою: акція протесту, безпрецедентна акція.
АНІС
Аніс1 — трав’яниста ефіроолійна рослина родини Зонтичні; насіння цієї рослини, яке використовується як прянощі, у фармакології і парфумерії: присмачити страву анісом.
Аніс2 — осінній сорт яблуні з кисло-солодкими плодами; плоди такої яблуні.
 АПОРТ
Апорт1 — вигук-команда дресованому собаці, яка означає «принеси!».
Апорт2 — ранньозимовий сорт яблуні з великими кисло-солодкими плодами; плоди такої яблуні.
АРТИКУЛ
Артикул1 — тип виробу, його цифрове або буквене позначення; — заст. стаття закону. Артикул2 — частина вправи з рушницею.
АСПІД
Аспід1 — отруйна змія, що живе у Південній Азії, Африці і тропічній Америці; — зла, підступна людина (лайливе слово).
Аспід2 — різновид сланцю чорно-сірого кольору, що використовується для покрівельних робіт.
 АТЛАС
 Атлас1 — збірник географічних, астрономічних, автомобільних тощо мап: атлас залізничних шляхів; — збірник малюнків або креслень, які використовують у навчанні: анатомічний атлас. Атлас2 — шовкова тканина с полиском: блузка з атласу.
 БАБА
 Баба1 — жінка похилого віку; мати батька чи матері: баба з дідом, поїхати до баби; — кам’яна фігура як стародавня пам’ятка: скіфська баба.
 Баба2 — довбня, що має велику вагу і яку застосовують для забивання стовпів і паль: забити бабою кіл.
БАБКА
 Бабка1 — розм. стара жінка; мати батька чи матері; бабця: дорогою зустріли якусь бабку. Бабка2 — суглоб, що розташований над копитом ноги у копитних тварин: вивихнути бабку. Бабка3 — ковадло, на якому клепають косу: поставити косу на бабку, клепати на бабці.
Бабка4 — страва-гарнір, яку готують із локшини, сиру тощо: приготувати бабку, бабка з рису. Бабка5 — перетинчастокрила комаха, що має тонке видовжене тіло та дві пари легких прозорих або напівпрозорих крилець: піймати бабку сачком, бабка з великими очима.
БАЙКА
Байка1 — поетичний (рідше прозовий) повчальний твір, невеликий за обсягом, у змісті якого використовується алегорія: байки Глібова і Крилова, Вовк із байки; — якась вигадка, нісенітниця, побрехенька, придумана переважно для розваги чи омани: розказувати байки. Байка2 — тканина з бавовни, м’яка на дотик, з якої виготовляють пелюшки, постільну білизну, дитячі речі тощо: піжама з байки.
БАК
Бак1 — металева посудина для рідини (здебільшого технічного призначення), яка щільно закривається: залити бензин у бак.
Бак2 — носова частина верхньої палуби корабля: дивитись на море з бака.
 БАЛ
 Бал1 — оцінка, що виставляється учневі чи студентові за успішність і поведінку: скласти іспит на чотири бали; — одиниця оцінювання сили окремих природних явищ (вітру, шторму тощо): землетрус силою сім балів.
Бал2 — танцювальний вечір великого масштабу: новорічний бал, бал- маскарад.
 БАЛАБАН
Балабан1 — трав’яниста рослина, поширена в Україні, що квітне білим цвітом: серед трави біліє балабан.
 Балабан2 — птах родини Соколині: спостерігати політ балабана.
Балабан3 — духовий музичний інструмент у таджиків та узбеків, що формою нагадує видовжену флейту: долинають звуки балабана.
БАЛКА
Балка1 — довгий і широкий яр, зазвичай порослий травою, чагарями: село лежить у балці. Балка2 — горизонтальний опорний брус, що використовується у будівництві і машинобудуванні: залізобетонна балка.
Балка3 — базар для торгівлі контрабандою: купити на балці.
 БАНК
 Банк1 — фінансова установа, яка здійснює різні грошові операції (надання кредитів, зберігання внесків із виплатою відсотків, готівкові та безготівкові розрахунки між фізичними та юридичними особами тощо): взяти кредит у банку, покласти гроші до банку, банк збанкрутував.
Банк2 — інформаційний фонд (переважно електронний), де закладено дані з певної сфери людської діяльності і до якого людина може звернутися, аби дістати потрібну інформацію: банк даних, занести факти до банку.
БАНКА
 Банка1 — скляна (слоїк) або бляшана (бляшанка) посудина для транспортування чи зберігання продуктів харчування, води, консервів тощо: налити молоко в банку, огірки з банки, банка сардин; — спеціальна кругляста склянка з товстими стінками, що застосовується в медицині для лікування захворювань легень (уживається переважно в множині): поставити пацієнту банки.
Банка2 — обмілина в морі, частина морського дна, що вивищується над довколишніми глибинами: судно налетіло на банку.
 Банка3 — поперечна дошка в човні, приладжена для скріплювання облавків, що водночас є лавкою для сидіння веслярів: сидіти на банці.
БАНКЕТ
 Банкет1 — термін у будівництві — спеціальний насип із землі чи каміння, зроблений для захисту котловану від стічних вод: звозити землю для банкету.
Банкет2 — урочиста учта, багате застілля з певної нагоди — свята чи гостини; бенкет: виступати на банкеті з концертною програмою, бучний банкет.
 Банкет3 — підвищення на судні, призначене для встановлення на ньому різних навігаційних пристроїв, а також місце на кораблі, де кладуть канати, троси тощо: встановити пристрій на банкеті.
БАНЯ
Баня1 — сферичний опуклий дах; купол: височіють бані церкви, блищить баня мечеті.
 Баня2 — прилад і спосіб рівномірного нагрівання гарячою парою, окропом, повітрям тощо: вареники на паровій бані, приготувати котлети на бані.
БАР
 Бар1 — позасистемна одиниця виміру тиску й механічної напруги: один бар дорівнює 105 ньютонів на один м2 .
Бар2— техн. робоча частина врубової машини чи комбайна — рамка з рухомим ланцюгом та зубцями: розрізати баром.
 Бар3 — невеликий ресторан зі стійкою, де продають здебільшого спиртні напої і закуски; спеціальний відділ у серванті, призначений для спиртних напоїв: відвідати бар, познайомилися в барі.
БАРАНЦІ
Баранці1 — невеликі піняві хвилі: на морі з'явилися баранці.
Баранці2 — ягнята, молоді барани: нагодувати баранців.
БАТЬКІВЩИНА
 Батьківщи на 1 — вітчизна: поїхати на малу батьківщину; — місце виникнення якогось явища: батьківщина джазу.
 Батьківщина2 — спадщина від батьків: ця хата — батьківщина.
БЕЗГРІШНИЙ
Безгрішний1 — який не скоїв гріха, невинний: безгрішна дитина.
Безгрішний2 — який не має грошей або має їх мало: безгрішний селянин.
 БЕК
 Бек1 — гравець-захисник у спортивній грі з м’ячем чи шайбою: м’яч відбив бек.
Бек2 — у деяких азійських країнах — титул людини зі знаті, зверхника роду, князя чи урядовця; часто уживалося як «пан» при звертанні: одержати титул бека.
 БЕРГАМОТ
 Бергамот1 — вічнозелене цитрусове дерево родини Рутові з грушоподібними плодами, які містять ефірну олію, використовується у парфумерії і кондитерському виробництві: чай з бергамотом.
Бергамот2 — сорт груші з винно-солодкими плодами овальної форми; плоди такої груші. БЕРЕСТ
 Берест1 — деревна рослина з овальними листками, що її насаджують як живопліт: обсадити двір берестом
. Берест2 — лубовий прошарок і верхній шар кори берези: кошик із бересту.
БЕРІЗКА
Берізка1 — зменшено-пестлива назва дерева берези: стоять білокорі берізки, росте маленька берізка.
Берізка2 — сланка бур’яниста рослина з рожево-білими квітами, що росте здебільшого на полях, городах та при дорозі: вирвати берізку на картоплі, берізка обплела буряки.
БИК
Бик1 — парнокопита тварина, що належить до великої рогатої худоби, самець корів; віл: здати бика на м’ясо, взяти бика за роги.
 Бик2 — будівельний термін — великі проміжні муровані стояки мосту чи греблі: міст на бетонних биках.
БИЛИНА
Билина1 — стебло рослини; рослина, що росте окремо (уживається переважно в розмовному та художньому стилі та в порівняннях): зостався сам, як билина в полі.
Билина2 — епічний давньоруський твір історико-героїчного змісту про ратні подвиги вояків та визначні події: скласти билину про звитягу богатирів.
 БІГУН
Бігун1 — спортсмен, який досконало володіє технікою бігу й бере участь у змаганнях, бігових перегонах тощо; людина, що вміє швидко бігати: переміг бігун з України.
 Бігун2 — заст. полюс — одна з точок (північна або південна) перетину уявної осі земної кулі з її поверхнею: північний бігун.
БІГУНОК
Бігунок 1 — деталь застібки-блискавки на одязі, сумках, валізах тощо: поламався бігунок на сумці, висмикнувся бігунок.
Бігунок2 — розм. просторічна назва обхідного листка — документа, в якому зазначається відсутність заборгованостей в особи, що звільняється з місця роботи (переважно в господарських галузях): підписати бігунок.
Бігунок3, — спец, деталь електричного механізму, у якій відбувається поділ струму високої напруги: струм пройшов через бігунок.
БІЛИЗНА
Білизна1 — промислова хижа риба, що водиться в прісних водоймах: піймати білизну. Білизна2 — тканинні вироби — спідній одяг, предмети побутового призначення (постільні речі, рушники) тощо: постільна білизна, кошик для білизни.
БІЛОК
Білок1 — прозора рідина, що оточує жовток яйця: білки, збиті з цукром.
Білок2 — біла, непрозора оболонка ока: при жовтяниці білки очей жовтіють.
 Білок3 — складна органічна речовина (вживається переважно у множині): рослинні білки. БІЛЬ
Біл 1 — розм. білість; білий колір; — білі нитки, пряжа.
Біл 2 — відчуття фізичного і психічного страждання: душевний біль.
Біл 3— хвороба хрестоцвітих — білі плями, так звана «біла іржа».
БІС
Біс1 — ім. нечиста сила, злий дух, що зазвичай зображується з ріжками та хвостом і який спокушає людину: як біс в’ється; — лайка: йди до біса.
Біс2 — виг. звернений до артистів вигук, який вимагає повторного виконання номера, що сподобався: браво! біс!
 БЛОК
 Блок1 — вантажопідйомний пристрій: колесо з жолобом, що обертається навколо своєї осі і через яке перекинутий канат, ланцюг: підняти за допомогою блока.
Блок 2 — частина пристрою, що виконує окреме завдання: блок циліндрів; — кілька приміщень, що мають спільне призначення: харчоблок; — сукупність однорідних предметів, явищ: блок реклами; — плита, яку використовують для будівництва чи обличкування: віконний блок.
 Блок 3 — об’єднання партій, держав для спільних дій: передвиборний блок.
Блок4 — упаковка цигарок, що складається переважно з 10 пачок: блок цигарок.
 Блок5 — у деяких видах спорту прийом захисту від удару: поставити блок.
БОВТАНКА
Бовтанка1 — рідка їжа, юшка: сьорбати бовтанку, — яєчня з яєць, збовтаних із молоком: приготувати бовтанку
Бовтанка2 — хитання літака: літак потрапив у бовтанку.
БОКС
Бокс1 — вид спорту — бій у спеціальних рукавичках на ринзі: бокс є олімпійським видом спорту.
Бокс2 — чоловіча зачіска, коли голиться волосся на скронях і потилиці: підстригти під бокс. Бокс3 — приміщення у лікарні для ізолювання інфекційних хворих: хворого помістили у бокс. БОКСЕР
Боксер1 — спортсмен, який займається боксом1 : змагання боксерів.
Боксер2 — порода собак із короткою шерстю: купити собаку-боксера.
БОР
 Бор1 — сталеве свердло: свердлити бором.
Бор2 — хімічний елемент (В) — тверді безбарвні кристали: сплав із бором.
БОРТ
Борт1 — лівий або правий край одягу, зазвичай з петлями та ґудзиками: лівий борт піджака. Борт2 — бокова стінка судна, літака, кузова автівки: опинитися за бортом; — про судно або літак: перебувати на борту авіалайнера.
 БОЧКА
Бочка1 — велика дерев’яна посудина з опуклими, стягнутими обручами стінками; діжка: солити в бочці; — цистерна для перевезення і продажу напоїв: продавати квас з бочки.
Бочка2 — фігура вищого пілотажу, яка полягає у повному обертанні літака навколо своєї осі: зробити бочку в повітрі.
БРАК
 Брак 1 — нестача чогось: за браком часу.
Брак2 — продукція низької якості: повернути брак на завод.
БРІВКА
 Брівка1 — зменшено-пестливе до брова: тоненька брівка.
Брівка2 і бровка — край кювету, узбіччя дороги, берегової лінії, доріжки на стадіоні: брівка тротуару.
 БРОДИТИ
Бродити1 — повільно й безцільно блукати: бродити вулицею.
 Бродити2 — перебувати у стані бродіння (спосіб приготування або псування напою): сік забродив.
БУГАЙ
 Бугай1 — некастрований племінний бик; — розм. великий кремезний чоловік.
 Бугай2 — болотяний птах родини Чаплі (ноги і шия коротші, ніж у чаплі).
БУМ
Бум1 — гімнастичний снаряд у вигляді товстого горизонтального бруса: вправа на бумі.
Бум2 — короткочасне підвищення попиту на якісь товари, що супроводжується підвищенням ціни на них: газовий бум; — пожвавлення, сенсація навколо кого-небудь або чого-небудь: рекламний бум.
Бум3 — виг. сильний короткий звук, наприклад від удару в барабан, дзвін; звук від удару: «бум-бум» чулося здалеку.
БУРКУН
 Буркун1 — людина, яка бурчить.
Буркун2 — трав’яниста кормова та медоносна рослина родини Бобові з білими або жовтими квітами.
БУХТА
 Бухта1 — невелика затока для стоянки суден: судно зайшло у бухту.
Бухта2 — канат, згорнутий колом: кілька бухт каната.
 ВАЛ
Вал1 — у механізмах — деталь машини циліндричної форми, що обертається; вісь: карданний вал, колінчастий вал.
Вал2 — у давнину — високий насип із землі, піску, каміння тощо навколо міста, зроблений з метою укріплення і захисту від ворогів: поселення оточене високим валом; — насип із землі чи каміння, зроблений з метою укріплення чогось або захисту від повені, вітру тощо: укріпити узбережжя валом; — сіно, згорнуте великим покосом: згребти сіно у вали; — висока хвиля, що утворюється переважно під час шторму: вали накочуються на берег.
ВАЛИК
 Валик1 — маленький вал — циліндрична рухома деталь механізму: кільця рухаються на валиках.
Валик2 — подушка довгастої форми на краях крісла, дивана чи канапи: лягти головою на валик.
ВАЛИТИ
Валити1 — перекидати, звалювати щось, змушуючи його падати: валити скирту сіна; — рубати ліс: валити смереки.
Bалumu 2 — насувати величезною кількістю, йти навалою: валить орда; — іти напролом; перти: валить п’яний.
 ВАТНИЙ
 Ватний — зроблений із вати; який стосується вати: ватні палички, ватно- марлева пов’язка. Ватний2 — який стосується вата — одиниці виміру потужності: ватний опір.
ВБИВАТИ
 Вбивати1 — забивати, заганяючи щось у землю, отвір у чомусь тощо: вбивати кілки в землю; В — перен. утовкмачувати, напоумляти: вбивати в голову; — додавати до чогось сирі яйця, розбиваючи їх: вбивати в тісто яйце.
Вбивати2 — умертвляти, позбавляти життя, знищувати: вбивати на війні.
ВБИРАТИ
Вбирати1 — усотувати, втягувати в себе якусь рідину, запах тощо: вбирати неприємний запах, губка вбирає воду; — перен. жадібно сприймати щось органами чуття (звуки, слова тощо): вбирати очима краєвид.
Вбирати2 — святково прикрашати щось, оздоблювати: гарно вбирали ялинку; — надягати щось на себе чи на когось іншого: вбирати святкову сукню; — розм. збирати когось куди-небудь: вбирати дитину до школи.
ВЕРШКОВИЙ
Вершковий1 — який стосується вершків: вершкове морозиво.
Вершковий2 — який стосується вершка — застарілої міри довжини, що дорівнює 4,4 см: вершкова відстань.
 ВИГАДУВАТИ
Вигадувати1 — фантазувати, створюючи в уяві те, чого не було чи нема: байки вигадувати; — додуматися до чогось, доходити якогось рішення; щось придумувати; винаходити: вигадати новий метод.
Вигадувати2 — заощаджувати на чомусь, дістаючи від зекономленого часу, шляху тощо ви году: вигадали трохи часу на дорозі навпростець.
ВИГОДА
Вигода1 — те, що дає прибуток, зиск; користь від чогось: матеріальна ви года.
 Вигода2 — речі, що створюють побутові зручності для людини: квартира з усіма виго дами. ВИННИЙ
Винний1 — який провинився, ставши винуватцем чогось: винний у скоєнні злочину.
 Винний2 — який стосується вина — алкогольного напою, що виготовляється переважно з винограду: винний льох, винний спирт.
ВИНО
 Вино1 — алкогольний напій, що виготовляється з винограду та деяких ягід шляхом їх бродіння й набування міцності: червоне вино, сухе вино.
Вино2 — у картярській грі — масть, що зображується у вигляді чорного наконечника списа, інша назва — піки: козир — вино.
ВИРИВАТИ
Виривати1 — смикаючи, витягати звідкись щось: виривати зуб, виривати нитки зі шва, виривати дуб із корінням, виривати бур’ян; — перен. позбуватися чогось неприємного, того, що заважає чи непокоїть: виривати з серця спогади.
Виривати2 — викопувати якусь заглибину — яму, котлован, могилу тощо: виривати яму для фундаменту; — риючи, діставати щось із землі, знаходити щось у ґрунті: виривати заховані скарби.
ВИСЛАТИ
 Вислати1 — розстелити щось по поверхні чого-небудь: вислати килими по прилавку, — вимостити коробку, ящик тощо якимсь матеріалом; вистелити: вислати будку сіном, вислати клітку ганчір’ям.
Вислати2 — надіслати листа чи посилку поштою; переказати комусь гроші: вислати вітальну листівку, — послати когось із певним завданням: вислати брата назустріч гостеві; — відправити у заслання: вислати в далекий Сибір;, — відправити за межі чогось (країни, міста тощо): вислати з країни.
ВИСТИГАТИ
Вистигати1 — дозрівати, ставати цілком стиглим (про плоди): вистигають жита; — формуватись, набувати остаточної форми (переважно про рішення, думки, плани тощо): ідея вистигала довго.
 Вистигати2 — змінювати власну температуру з високої на нижчу, охолоджуватися: суп вистигає в тарілці.
ВИТИ
Вити1 — скавучати, завиваючи (про тварин): вити на місяць, виє вовк;, — стугоніти, шуміти (про вітер, завірюху): виє хуртовина; — перен. нити, плакати (переважно про дітей): чого виєш;
Вити1 — сплітати щось, звивати, скручувати, снувати (про павутину): вити павутину, вити вінок, вити мотузок.
ВИХОР
Вихор1 — сильний вітер (а також сміття, пил, листя тощо, захоплені поривом), що рухається стовпом і колоподібно обертається по всій висоті: листя, захоплене вихором; — перен. бурхливі події, зміни в суспільстві: вихор революційних змін.
 Вихор2 — ділянка на голові, де волосся росте проти звичайного напрямку й таким чином утворює трохи піднятий чубчик; завите чи збите в локон пасмо волосся: вихор на маківці, вибився з-під шапки вихор.
ВІВСЯНКА
Вівсянка1 — крупи, змелені із зерен вівса; каша, зварена з цих крупів: на сні
данок — вівсянка із фруктами.
 Вівсянка2 — невеликий перелітний птах, що належить до ряду Горобцеподібні: гніздо вівсянки.
 ВІДОМІСТЬ
Відомість 1 — повідомлення, вісті про кого-небудь, що-небудь: отримати відо мість від друзів; — дані про щось або когось: біографічні відомості; — знання з певної сфери (тільки у множині): початкові відомості з медицини.
 Відомісьт 2 — документ для одержання грошей, матеріальних цінностей тощо: платіжна ві домість.
ВІДРИВАТИ
Відривати1 — тягнучи, від’єднувати частину чогось від цілого, зривати щось прикріплене чи приклеєне: відривати нитку, відривати етикетку; — пошкоджувати вибухом щось: відірвало руку снарядом.
 Відривати2 — розгрібаючи або риючи землю, витягати щось назовні: відривати скарби. ВІДСИПАТИСЯ
Відсипатися1 — довго і досхочу спати після тривалого неспання: відсипатися після дороги. Відсипатися2 — надсипатися, сипатися, поволі відокремлюючись від усієї маси: цемент відсипається у відро.
ВІЛЬГОТА
 Вільгота1 — волога, вогкість.
 Вільгота2 — заст. свобода, пільги у виконанні якихось законів.
 ВІРА
Віра1 — ім. тверда переконаність у чомусь: віра у добро, зруйнувати віру; — релігійне вчення, релігія: мусульманська віра; — довіра: не йняти віри.
Віра2 — виг. команда під час вантаження, розвантаження, що означає «піднімай! угору!», протилежне — майна.
 ВІРАЖ
Віраж1 — розчин для фарбування фотокарток у певний колір.
Віраж2 — поворот під час руху по колу: зробити крутий віраж; — місце повороту на дорозі, нахилене до середини: на дорозі лише два віражі, проте які!
 ВІТРЯНИЙ
 Вітряний1 — який стосується вітру: вітряна погода, — легковажний: вітряна дівчина.
Вітряний 2 — який діє за допомогою вітру: вітряни й шин.
ВОГНИЩЕ
Вогнище1 — місце для розведення і підтримування вогню: підкинути дров у вогнище; — родина, оселя: тепло домашнього вогнища.
Вогнище2 — місце, звідки щось поширюється: вогнище війни.
ВОЛОСНИЙ
Волосний1 — який стосується волоса, дуже тонкий: волосна лінія.
Волосний2 — який стосується волості — адміністративно-територіальної одиниці Давньої Русі: Кемська волость.
ВОЛЬТ
Вольт1 — одиниця виміру електричної напруги (за прізвищем італійського фізика А. Вольта): напруга електричної мережі 220 вольт.
 Вольт2 — крутий круговий поворот — прийом у їзді верхи, акробатиці: зробити вольт.
ВПЛИВАТИ
 Впливати1 — справляти вплив: погано на когось впливати
. Впливати2 — запливати всередину чого-небудь: впливати у затоку.
ВПРАВЛЯТИСЯ
 Вправлятися1 — робитися вправленим: вивихнута рука вправляється на місце.
 Вправлятися2 — систематичним тренуванням, наполегливою працею розвивати в собі певні риси: вправлятися у гімнастиці; — займатися чимось: вправлятися в дотепності.
 ВПУСТИТИ
 Впустити1 — давати доступ комусь у певне місце: впустити до хати, впустити до свого серця. Впустити2 — не втримавши, випустити щось із рук: впустити на підлогу.
ВРИВАТИ
Вривати1 — відірвати щось швидко і несподівано: вривати квіти; — отримати щось нечесним шляхом: вривати нову посаду; — різко і несподівано припиняти щось: вривати мову; — знаходити час для певної дії: вривати годинку для відпочинку.
Вривати2 — закопувати, помішувати щось у викопану яму: вривати телеграфний стовп.
ВУГОР
Вугор1 — риба зі змієподібним тілом: впіймати вугра.
Вугор2 — прищ, горбик на шкірі, спричинений запаленням сальних залоз: вугор на носі. ВУДИТИ
Вудити1 — ловити рибу за допомогою вудки: вудити на мілководді.
Вудити2 — розм. пров’ялювати димом м’ясо чи рибу для вживання в їжу або для тривалого зберігання: вудити окіст.
 ВУЗОЛ
Вузол 1 — затягнута петля на мотузку: вузол на хустці; — складне переплетення обставин: конфліктний вузол; — начиння, речі, покладені у хустку, зав’язаний кінцями: нести в руках вузол з речами; — місце перетинання доріг, магістралей, трубопроводів: транспортний вузол; — місце скупчення клітин в організмі, які виконують одну функцію: лімфатичний вузол; — частина механізму, пристрою, що виконує одну функцію: вузол машини; — місце на рослині, звідки виходить листя.
Вузол2 — одиниця швидкості судна, 1,87 км за годину: судно робить шістнадцять вузлів за годину.
 В’ЯЗЬ
 В’язь 1 — старовинне декоративне письмо, у якому букви поєднуються у безперервний орнамент: писати в’яззю.
 В’язь 2 — прісноводна риба родини Коропові: спіймати в’язя.
 ГАЗ
Газ1 — речовина, яка перебуває в такому стані, що вільно поширюється в доступному їй просторі й заповнює його; пальне в такому стані: отруїтися газом, провести газ, балон із газом. Газ2 — шовкова прозора тканина: рукави з газу.
 ГАЗЕЛЬ
 Газел 1 — порожнисторога жуйна тварина з родини Антилопи, що має ліроподібні роги: пустельна газель.
Газел 2 — у деяких народів Сходу — поезія, що має специфічну форму, складається з десяти двовіршів, де однакова рима повторюється в кожному парному рядкові: скласти газель про батьківщину.
ГАЛУН
Галун1 — золотава або срібляста стрічка-тасьма, що її нашивають для прикраси й оздоблення на одяг та різні вироби: піджак з галунами.
Галун2 — подвійна сірчанокисла кристалічна сіль алюмінію, хрому й феруму і лужних металів, яку застосовують як технічний дезінфекційний засіб: продезінфікувати галуном. ГАРАЗД
 Гаразд1 — добробут, щасливе життя: зичу всіляких гараздів.
 Гаразд2 — част, стверджувальна частка, що виражає згоду з чиєюсь думкою або погодження щось виконати; так; добре; згода: гаразд, я це виконаю; — присл. добре, вдало, як слід: зробив усе гаразд.
 ГАРМОНІЯ
 Гармонія1 — язичковий духовий музичний інструмент, що складається з міхів та двох дощок, на яких розташовано клавіші: грати на гармонії; — духовий музичний інструмент, що має вигляд невеликої довгастої коробочки: губна гармонія; — хвиляста або складчаста поверхня чогось: рукави пошиті гармонією.
 Гармонія2 — злагодженість поєднаних тонів у мелодії: гармонія звуків; — вдале поєднання в чомусь, злагодженість у роботі чогось: гармонія в природі.
ГАРТ
 Гарт1 — загартованість, стійкість, що виробилася внаслідок подолання труднощів: здобути гарт у боротьбі.
Гарт2 — сплав із окремих металів, що застосовується у виготовленні друкарського шрифту: вилити шрифт із гарту.
ГВОЗДИКА
 Гвоздика1 — дикоросла і садова трав’яниста рослина з рожевими, білими та ін. квітами, деякі її різновиди мають пряний запах: червона гвоздика, букет із гвоздик.
Гвоздика2 — прянощі, виготовлені з квіткових бруньок гвоздичного дерева: додати в розсіл гвоздику.
ГЕН
Ген1 — прислівник — онде, ось там, отам: ген їде авто.
 Ген2 — носій інформації, за допомогою якого риси батьків передаються дітям: будова гена, домінантний ген.
ГЕТЬ
 Геть 1 — прислівник — кудись далеко від певного місця: поїхав геть із міста; — вигук, що виражає наказ відійти, віддалитися, вийти і не з’являтися: геть звідси!
Геть 2 — підсилювальна частка — цілком, увесь, повністю: сорочка геть брудна.
 ГІПЕРБОЛА
 Гіпербола1 — у літературі — стилістична фігура як засіб художнього перебільшення образу, риси, характеру тощо: у байці автор використав гіперболу.
 Гіпербола2 — математичний термін — плоска незамкнена крива, що має дві вітки: побудувати графік функції гіперболи.
ГНІТ
Гніт1 — прес — тягар, важкий предмет, що використовується в побуті для тиснення, нагнітання, квашення тощо: покласти гніт на огірки. Гніт1 — утиск кого-небудь, пригноблення: перебувати під гнітом татар.
 ГОДИНА
Година1 — відрізок часу, що дорівнює 60 хвилинам, 3600 секундам: чекати цілу годину, — урок — 45 хвилин: на вивчення цієї теми відведено сім годин; — важка ситуація: не втрачати надії у скрутну годину.
 Година2 — гарна сонячна бездощова погода: сушити сіно в годину. ГОЛАНКА Голанка1 — кімнатна піч, облицьована кахлями. Голанка2 — свійська тварина (корова) або птиця (курка) голландської породи.
 ГОЛОВА
Голова1 — частина тіла тварин і людини, де міститься мозок: голова болить, мати власну голову на плечах.
 Голова2 — керівник установи, організації, зборів тощо, чільник, зверхник: голова колгоспу, голова Верховної Ради України.
 ГОРІЛКА
 Горілка1 — алкогольний напій, що складається із суміші винного спирту й води: рекламу горілки заборонено.
Горілка2 — пристрій в освітлювальних і нагрівальних приладах, де горить пальна речовина: горілка газової плити.
 ГОСПОДАРСЬКИЙ
 Господарький1 — який стосується господаря: госпо дарська економність.
Господарський2 — який стосується господарства: господа рський розрахунок (метод ведення господарства).
 ГОСТИНЕЦЬ
Гостинец 1 — подарунок (здебільшого ласощі), який передають звідкись: тітка передала гостинці.
 Гостинец 2 — діал. великий уторований шлях: їхати гостинцем.
ГРАД
 Град1 — заст. велике укріплене місто: з Києва-града виступає військо.
 Град2 — атмосферні опади, що мають вигляд дрібних шматочків льоду: град побив городину, на завтра передають дощ із градом.
 Град3 — математичний термін — одиниця виміру плоского кута.
ГРАМОТА
 Грамота1 — уміння читати і писати: опанувати грамоту.
 Грамота2 — офіційний документ, який щось закріплює або яким нагороджують за успіхи у певній галузі: отримати почесну грамоту.
 ГРАНАТ
 Гранат 1 — південне дерево з яскраво-червоними квітками і круглий кисло- солодкий плід цього дерева з великою кількістю насіння: квітка граната, чавити сік із граната.
 Гранат2 — мінерал класу силікатів, напівкоштовний камінь темно— червоного кольору: браслет із гранатів.
 ГРАФ
 Граф1 — дворянський титул (вище барона, але нижче князя): Лев Толстой мав титул графа. Граф2 — математичний термін — система об’єктів довільної природи, а також зв’язок, що поєднує будь-які пари цих об’єктів: теорія графів.
 ГРАФІК
 Графік1 — креслення або діаграма, що демонструють якісні або кількісні показники чого-небудь; розклад: графік погашення заборгованостей, скласти графік чергувань.
Графік2 — художник, який працює у галузі графіки: відомий художник- графік.
 ГРИФ
 Гриф1 — великий хижий птах, що живиться падлом: гриф-стерв’ятник; — фантастична тварина у давньосхідній міфології, яка має крила, тулуб лева і голову орла.
Гриф2 — у струнних музичних інструментах довга пластинка, над якою натягнуті струни: зламати гриф гітари.
 Гриф3 — штемпель із зображенням підпису і відбиток такого штемпеля: поставити гриф; — спеціальний напис на документах, який визначає правила користування ними: гриф «Цілком таємно».
ГРОТ
 Грот1 — не дуже глибока печера з широким входом: знайти грот у прибережних скелях.
Грот2 — нижнє пряме вітрило на грот-щоглі: вітер напнув грот.
ГУБА
 Губа1 — кожна з двох рухомих складок, які утворюють краї рота у людини і тварини: плямкати губами, нафарбувати губи.
 Губа2 — морська затока, яка глибоко вдається у сушу: судно зайшло в губу. Губа3 — розм. гауптвахта: потрапити на губу.
ГУБКА
 Губка1 — зменшено-пестливе від губа1 : губки бантиком.
 Губка2 — безхребетна багатоклітинна морська тварина, що розмножується брунькуванням: колонія шестипроменевих губок; — м’які пористі рештки такої тварини, які використовують для миття, оскільки вони добре вбирають вологу: вбирати вологу, як губка.
Губка3 — гриб-труговик, який уражає стовбур або коріння дерев: дерево гине від губки; — висушений такий гриб, який використовують для викрешування вогню.
 ГУРТ
Гурт1 — кілька людей або предметів, які перебувають разом, дуже близько: гурт людей; — стадо свійських тварин або група птахів: погнати гурт худоби; — естрадний вокально-інструментальний ансамбль: гурт «Бітлз», запросити музичний гурт на випускний вечір.
Гурт2 — архітектурна деталь — смуга, яка виступає на стіні будівлі.
 Гурт3 — ребро монети, медалі.
Гурт4 — опт, велика партія товару: купувати на гурт.
 ДВІР
Двір1 — відмежована від вулиці ділянка землі біля будинку з різними господарськими прибудовами, квітниками, газонами тощо: машина стоїть у дворі, гратися у дворі.
 Двір2 — у деяких країнах із монархічною формою правління — голова держави (монарх), його родина та близьке оточення: перебувати при дворі, царський двір.
ДВІРНИК
 Двірник1 — прибиральник, робота якого полягає в підтримуванні чистоти й порядку на прибудинковій території: працювати двірником, у під Узді прибирає двірник.
Двірник2 — спеціальний пристрій в авті для чищення вітрового скла: замінити двірники, двірник поламався.
 ДВОЗНАЧНИЙ
 Двозначний1 — який має два значення, який допускає подвійне тлумачення (про фрази, заяви, слова, поняття тощо): двозначна заява президента, двозначний зміст статті, двозначне висловлювання.
Двозначний2 — який складається із двох знаків (цифр, позначень тощо): двозначні номери, двозначний код.
ДЕЛЬТА
Дельта1 — четверта літера грецької абетки (позначається Д, б): дельтою позначається змінна величина.
Дельта2 — гирло річки — місце, де вона при впадінні в море чи озеро утворює численні рукави та острівці: дельта Дніпра.
ДЕРЕВИНА
Деревина 1 — одне дерево: повалена дереви на.
 Деревина 2 — тканина деревних рослин, що міститься між корою і серцевиною: деревина липи; — лісоматеріал (дошки, колоди), що використовуються для будівництва та виробництва: сплав деревини , заготівля деревини .
ДЖИН
Джин1 — алкогольний напій — горілка, виготовлена з ялівцевих ягід: випити джину.
Джин2 — у міфології деяких мусульманських країн — дух (переважно злий), що виконує накази свого повелителя: викликати джина, джин з’явився з лампи.
ДЗВОНИК
 Дзвоник1 — пристрій, який використовують для подання звукових сигналів, а також звуки, які утворює цей пристрій: дверний дзвоник, дзвоник на перерву, останній дзвоник.
Дзвоник2 — трав'яниста рослина, що цвіте синіми або фіолетовими квітами і має форму маленьких дзвонів: у траві цвітуть дзвоники, дзвоники в букеті.
ДИБА
 Диба1 — у давні часи — знаряддя катування, яким мучили людину: підняти на дибу, посадити на дибу.
 Диба2 — довга жердина, на якій приладнано сходинку для стопи (уживається переважно в множині — палі, на яких ходять, навпереміну переставляючи їх): клоуни ходять на дибах, перейти річку на дибах.
Диба3 — прислівник — догори, сторчака, піднявшись угору: волосся стало диба.
ДИВАН
Диван1 — вид м’яких меблів, призначених для відпочинку — лежання, спання тощо: спати на дивані, шкіряний диван.
Диван2 — дорадчий орган, що існував у султанській Туреччині: скликати диван; — у деяких сучасних азійських мусульманських країнах — урядова установа, що виконує адміністративно-судові функції: перебувати у розпорядженні дивану.
Диван3 — у красному письменстві східних держав — поетична збірка одного автора, побудована в певному порядку розташування жанрів і рим: цитувати вірш із дивана. ДИСЦИПЛІНА
Дисципліна1 — обов’язкове для членів певної спільноти, колективу тощо виконання встановлених правил поведінки: шкільна дисципліна, порушення дисципліни, військова дисципліна.
Дисципліна2 — галузь певної науки, що є навчальним предметом: вивчити всі дисципліни курсу.
ДІСТАТИСЯ
Дістатися1 — стати чиєюсь власністю, датися комусь (часто понад сподівання чи зі значними зусиллями): дісталося зі спадщини найбільше.
Дістатися2 — дійти до певного місця (переважно з труднощами й перешкодами): дісталися до міста електричкою. Дістатися3 — перепадати комусь як покарання: дісталося від батька за одержану двійку.
ДІТИ
 Діти1 — ім. хлопчики й дівчатка до 14 років: у класі тридцять дітей; — сини або доньки для своїх батьків: у мого брата троє дітей; — характерні представники певної епохи, середовища: ми всі діти доби прогресу; — недосвідчені, наївні люди: у цьому питанні вони ще діти.
Діти2 — дієсл. знайти для когось або чогось місце: де діти цей мотлох? — сховати кудись так, що не можна знайти: діти кудись важливий документ.
ДО
До1 — прийменник, що має просторово-часові значення: зробити до сьомої години, дістатися до міста.
До2 — нота, що позначає перший звук музичної гами: до, ре, мі...
ДОВОДИТИСЯ
Доводитися1 — бути необхідним з якихось причин: доводиться віддавати борг.
Доводитися2 — бути комусь родичем: доводитися троюрідним братом.
Доводитися3 — підтверджуватися якимись доказами: це доводиться дуже легко;
 Доводитися4 — дороблюватися до певного етапу: ваша робота ніколи не доводиться до кінця. ДОМІНО
Доміно1 — маскарадний костюм, який складається з широкого плаща з рукавами і каптуром, а також людина, одягнута у такий костюм: прийти на карнавал у костюмі доміно.
 Доміно2 — настільна гра з двадцяти восьми прямокутних пластинок, поділених навпіл, із цяточками-очками: грати в доміно.
ДОПАСТИ
Допасти1 — нарешті дістатися до чогось: допасти до джерела у спекотний день.
Допасти2 — закінчити випасання: допасти худобу.
ДОРИВАТИ
Доривати1 — закінчувати рвати: доривати яблука; — доношувати одяг чи взуття до дір: доривати чоботи.
 Доривати2 — закінчувати рити: доривати траншею.
 ДОСИПАТИ
Досипати1 — додавати чогось, насипаючи: досипати зерно.
Досипати2 — спати до якогось часу: досипати до обіду.
ДОТОЧУВАТИ
Доточувати1 — приєднувати щось, тим самим подовжуючи певний предмет: доточувати рукави; — казати на додачу до чогось: доточувати жартівливе слівце.
Доточувати2 — закінчувати гострити лезо: доточувати ножа; — догризати до дір: миші доточують мішок.
Доточувати3 — доціджувати рідину звідкись: доточувати воду з діжки; — додавати рідину до якоїсь межі: доточувати воду по вінця.
 ДРІБ
 Дріб1 — дрібні кульки зі свинцю, що використовуються для стрільби: стріляти дробом.
 Дріб2 і дроб — короткі звуки від стрільби, ударів по барабану, що ритмічно повторюються: барабанний дріб, дріб дощу по даху.
 Дріб3 — число, яке складається з частин одиниці: правильний дріб.
ЕКІПАЖ
 Екіпаж1 — легкий пасажирський колісний візок (його різновиди — кеб, диліжанс, карета, ридван та ін.): приїхати на вокзал екіпажем.
 Екіпаж2 — команда судна, літака, космічного корабля тощо, яка обслуговує й забезпечує рух механізму: екіпаж складається з шістьох осіб.
ЕЛЕКТРИК
 Електрик 1 — ім. спеціаліст з електротехніки: викликати електрика.
Електрик2 — прикм. блакитний чи синій колір з сірим полиском: плащ кольору електрик. ЕМІСІЯ
Емісія1 — у фінансовій сфері — випуск в обіг грошей: додаткова емісія призводить до знецінення грошей.
 Емісія2 — фізичний термін — випромінювання тілами елементарних частинок під впливом тепла, електричних та електромагнітних полів: фотоелектронна емісія.
ЕФІР
Ефір1 — органічна сполука, що використовується у медицині, парфумерії, техніці: прості та складні ефіри.
Ефір2 — у давньогрецькій міфології — місце перебування богів; — теле-, радіопростір; середовище: працювати в прямому ефірі.
ЖАЛЬ
Жаль 1 — скорбота, сум, кепський настрій, журба: охопив серце жаль, на превеликий жаль. Жаль 2 — присудкове слово — про шкоду, співчуття до когось чи чогось; про розкаяння за щось: жаль сироту, жаль, що так учинив.
ЖМУРИТИСЯ
Жмуритися 1 — мружитися, прикривати повіками очі: жму ритися від сонця.
Жмуритися 2 — бути учасником гри у піжмурки (спочатку відвертатися від інших, затуляти собі очі й лічити, а потім іти всіх розшукувати): кому тепер жмури тися?
 ЖОВТЯНИЦЯ
 Жовтяниця1 — захворювання печінки і жовчних шляхів, внаслідок якого шкіра і слизова набувають жовтого забарвлення: захворіти на жовтяницю.
Жовтяниця2 — багаторічна весняна рослина родини Ломикаменеві з жовтими квіточками: степ поцяткований купками жовтяниці.
ЖУЖЕЛИЦЯ
 Жужелиця1 — рештки після згоряння твердого палива, а також відходи від виплавки металу: викинути жужелицю.
Жужелиця2 — хижий жучок, який живиться комахами, рослинами; турун: на підвіконня сіла жужелиця.
 ЗАВИВАТИ
Завивати 1 — скавчати, довго і пронизливо вити (про тварин): цуцик уночі виє; — видавати звуки, схожі на скавчання, виття: сирена завиває, вітер завиває.
 Завивати 2 — закручувати щось завитками чи локонами; скручувати в одне ціле пасма чогось чи нитки: завивати кучері, завивати дівчинці косу.
ЗАВИСАТИ
 Зависати 1 — під час падіння затримуватися в певному положенні, зачепившись за щось чи опираючись силі тяжіння: кулька зависла на гілці, вертоліт завис у повітрі; — затримуватись на певному етапі просування (про справи): ваша справа зависла.
Зависати 2 — розм. давати збої в роботі (про комп’ютерні програми): комп’ютер зависає. Зависати 3 — молодіжний жаргон — вештатися десь, у якійсь забігайлівці, гостювати в когось компанією: зависли в кафе.
 ЗАВІСА
 Завіса1 — відріз тканини у вигляді полотнища для затуляння вікон, дверних отворів тощо, а також для відмежування чогось: на вікні завіса, переодягатися за завісою.
Завіса2 — шарнір, що на нього чіпляють двері, рами вікон тощо: зняти двері з завіс. ЗАВІШУВАТИ
 Завішувати1 — затуляти за допомогою полотнищ щось, приховуючи за завісами: завішувати дірку в стіні.
 Завішувати2 — чіпляти багато чогось, квітчати: завішувати дерева гірляндами.
 ЗАВОД
 Завод1 — велике спеціалізоване підприємство з випуску певної продукції — машин, устаткування, електроприладів, харчових продуктів тощо: тракторний завод, завод хімреактивів, консервний завод.
Завод2 — пристрій, за допомогою якого починає працювати механізм: годинниковий завод, завод іграшкового мотоцикла, працювати на заводі.
Завод3 — господарське підприємство-ферма, де розводять породистих тварин: кінний завод. ЗАВОДИТИ
Заводити1 — починати співати, вити, голосити: дівчина заводить пісню.
Заводити2 — проводити всередину приміщення, транспорту тощо: заводити дитину в дитсадок; — відводити кудись у глушину чи незнайоме місце: стежка заводить в самі нетрі. Заводити3 — накручувати завод механізму: заводити будильник.
 Заводити4 — створювати щось (про сім’ю, компанію тощо): заводити друзів, заводити сім’ю. Заводити5 — робити щось звичайним, узвичаювати: заводити звичку, заводити свої порядки. ЗАВОЛОКА
Заволока1 — густий суцільний покрив диму, туману, хмар тощо: заволока туману.
Заволока2 — зневажлива назва людини, яка десь вештається, бродяга, жебрак, бомж: ходити заволокою.
 ЗАВ’ЯЗАТИ
Зав’язати1 — закрити якийсь отвір мотузком на вузол чи зашморг: зав’язати мішок, — прикріпити щось за допомогою вузла або з’єднання кінців тасьми, мотузки, нитки тощо: зав’язати галстук, зав’язати банти.
Зав’язати 2 — застрявати в багні чи якійсь грузькій речовині: зав’язати в болоті; — перен. перебувати у скруті, в проблемах тощо; мати велику кількість невідкладних справ чи роботи: зав’яз у клопотах; зав’яз у роботі.
ЗАГАНЯТИ
Заганяти1 — спонукати, змушувати когось заходити всередину: заганяти корову у хлів.
Заганяти2 — утомити, виснажити, ганяючи чи змушуючи щось робити: заганяти на роботі, заганяти дичину на полі.
 ЗАГИН
Загин1 — поворот шляху чи закрут річища: загин річки, загин дороги.
 Загин2 — книжне, урочисте слово — загибель, смерть: стояти до загину, боронити край до загину.
ЗАГІН
Загін1 — загорода — огороджене місце для худоби чи свійської птиці: вівці в загоні.
Загін2 — спеціальний чи окремий військовий підрозділ; група людей, сформована для виконання певного завдання: загін розвідників, рятувальний загін.
ЗАГОРОДА
Загорода1 — огороджена ділянка для утримування свійських тварин чи птиці: заганяти тварин у загороду.
Загорода2 — паркан, тин, який огороджує певну ділянку: обнести ділянку загородою; дерев’яна загорода.
ЗАДИРАТИ
Задирати1 — підводити вгору голову: задирає голову до неба; — відгортати щось (завісу, пелену, якийсь покрив тощо): вітер задер фіранки.
Задирати2 — загризати до смерті (переважно про звірів-хижаків): ведмідь задер зайця.  ЗАЖИВАТИ
Заживати 1 — розм. рубцюватися, загоюватися (про рани): виразка зажила.
Заживати2 — набувати чогось, здобувати щось: заживати доброї слави.
 Заживати3 — починати жити з якогось моменту по-іншому: і зажили вони в добрі та в достатку.
 ЗАЇЗД
 Заїзд1 — заст. місце для ночівлі подорожніх, де вони могли зупинитися, поїсти, змінити коней: переночувати у заїзді; — дорога, яка веде до якогось населеного пункту, місце в’їзду: машина загрузла на заїзді до села.
 Заїзд2 — одночасне заселення великої кількості людей до санаторію, табору тощо: за літо у дитячому таборі встигає побувати чотири заїзди; — частина спортивного змагання, влаштована, щоб розвести у часі велику кількість учасників: другий заїзд велогонщиків. ЗАЙМАТИСЯ
Займатися1 — виконувати певну роботу, працювати над чимось, захоплюватися певним видом спорту: нічим не займатися, займатися легкою атлетикою.
Займатися2 — починати горіти, загорятися: зайнялася копиця сіна, зайнявся килим. ЗАМКОВИЙ
Замковий1 — який стосується замку: за мковий мур.
Замковий2 — який стосується замка: замко вий механізм.
 Замковй 3 — ім. військовослужбовець, який обслуговує артилерійську гармату: на місце загиблого замково го заступив новий.
 ЗАМОК
Замок 1 — за часів Середньовіччя — величезний кам’яний будинок-палац багатого феодала, оточений міцним високим муром з кількома вежами; фортеця: руїни за мку поросли бур’яном; — великий, вигадливо побудований палац: побудувати заміський за мок; — тюрма, острог: Литовський за мок.
Замок 2 — пристрій для замикання чогось ключем: тримати під замком, навісний замо к; — пристрій для з’єднання рухомих частин механізмів: кулеметний замо к; — центральний камінь склепіння;
 — спосіб скріплювання колод і дерев’яних конструкцій, коли вони складають ніби єдине ціле. ЗАПАЛ
Запал1 — пристрій для детонації вибухівки: запал у гарматі.
Запал 2 — сільськогосподарський термін — розмовна назва захворювання легенів коней та інших свійських тварин, що супроводжується ядухою.
ЗАПИЛЮВАТИСЯ
Запилюватися1 — укриватися шаром пилу, куряви: скляна поличка швидко запилюється.
Запилюватися2 — ставати запиленим: сережки берези запилюються вітром, тюльпани запилюються комахами.
 ЗАПРАВЛЯТИ
Заправляти1 — засовувати краї чогось, надаючи охайнішого вигляду: заправляти сорочку; — вставляти або заливати щось, необхідне для запуску, введення в дію приладу: заправляти бензином автівку; — додавати присмаку, спеції у страву, напій; присмачувати: заправляти юшку спеціями; — вносити добрива: заправляти поле добривами;
Заправляти2 — керувати безроздільно кимось або чимось на свій розсуд: заправляти у родині. Заправляти3 — призначати ціну (часто більшу): заправляти непомірну ціну.
ЗАСЛАТИ
Заслати1 — покрити чимось поверхню: заслати стіл скатертиною — заволікти зусібіч: небо заслали хмари; — затягти очі: полуда заслала очі.
 Заслати2 — позбавивши права жити на певній території, переселити когось у віддалений край: заслати у Сибір; — направити когось із дорученням: заслати до тітки.
ЗАСТАВА
 Застава1 — речі, майно або коштовності, які віддають, щоб отримати позичку: взяти кредит під заставу заміського будинку.
Застава2 — місце в’їзду до міста, яке добре охороняється і на якому з проїжджих стягується мито: караван зупинився на заставі; — військовий охоронний загін: застава налічувала двадцять вояків.
 ЗАУВАЖИТИ
Зауважити1 — висловитися на предмет чогось: дотепно зауважити.
Зауважити2 — помітити щось: зауважити неподалік аптеку.
ЗАХІД
Захід1 — одна з чотирьох сторін світу: їхати на захід; — країни Західної Європи (пишеться з великої літери): За хід стурбований становищем, що склалося на ринку нафти. Захі
д 2 — рух сонця за обрій: повільний захід сонця; — час, коли сідає сонце, надвечір’я: зустрінемося на за хо ді сонця; — заграва над частиною обрію, де сідає сонце: за хі д забарвився у найніжніші відтінки червоного.
3аxiд 3 — організовані дії (сукупність дій та засобів), спрямовані на виконання певної мети: вжити запобіжних за ходів.
 ЗАХІДНИЙ
 Західний1 — який стосується за ходу — сторони світу: за хідні країни, південно-за хідне узбережжя, за хідна мода.
Західний2 — який стосується за хо ду — закочування за обрій світила, згасання і т. ін.: промені захі дного сонця.
 ЗАЦВІТАТИ
Зацвітати1 — починати квітнути: зацвіли вишні; — перен. ставати радісним від приємних подій, звісток: зацвісти від кохання.
 Зацвітати2 — вкриватися ряскою (про воду), пліснявою (продукти харчування): хліб зацвів. ЗБУВАТИСЯ
Збуватися1 — позбавлятися від чогось: збуватися ворогів; — втрачати щось: збутися сили. Збуватися2 — здійснюватися, втілюватися в життя: прогноз збувся.
ЗВАЖУВАТИСЯ
Зважуватися1 — визначати вагу чого-небудь: на терезах зважується зерно; — визначати свою вагу: перед поєдинком боксери зважилися.
Зважуватися2 — обміркувавши все, обрати певну поведінку, піти на якийсь крок: зважуватися на ризикований крок.
ЗВІРОБІЙ
Звіробій1 — мисливець на морських тварин.
 Звіробій2 — трав’яниста рослина родини Тирличеві з жовтими квітами, зібраними у суцвіття, що використовується як лікарський засіб.
ЗВІРЯТИ
Звіряти1 — втаємничувати у свої думки, довіряти комусь свої таємниці: звірити другові свої болі.
Звіряти2 — робити зіставлення, порівнюючи; перевіряти відповідність чому- небудь: звірити факти зі статистичними даними.
ЗДАВАТИСЯ
 Здаватися1 — визнавати себе переможеним, відступати перед суперником або труднощами: здатися перед труднощами; — покладатися на когось у всьому: здаватися на чийсь розум. Здаватися2 — мати певний вигляд, справляти якесь враження: будинок здавався населеним; — уявлятися: мені здається, що у будинку ніхто не живе; — вставне слово зі значенням непевності: здається, збирається на дощ.
ЗЕФІР
 Зефір1 — бог теплого західного вітру у давньогрецькій міфології; — легкий теплий вітерець (переважно у поезії): легкий подув зефіру.
Зефір2 — вид фруктової пастили: купити зефір у кондитерському відділі.
 Зефір3 — старовинна бавовняна тканина: шити із зефіру.
З'ЄДНАННЯ
 З'єднання1 — військова одиниця, що містить менші окремі частини, загони тощо: партизанське з’є днання, танкове з’є днання.
 З'єднання 2 — дія — поєднування чогось; те, чим поєднують частини: з’єдна ння рухомих частин.
ЗИМІВНИК
Зимівник 1 — людина, яка лишається десь зимувати із певним завданням чи метою (переважно далеко від населених місць): житло зимі вника.
Зимівник 2 — приміщення, спеціально утеплене для зимування там бджіл: полагодити зимівни к.
ЗЛИТИ
 Злити1 — вилити з кількох посудин до однієї: злити залишки до діжки; — об’єднати кілька частин в єдине ціле: злити кілька партій в один блок;
— вилити звідкись або процідити рідину: злити всю воду з діжки; — облити кого-небудь: злити з ніг до голови.
Злити2 — розлючувати когось: злити собаку.
ЗМОРШКА
 Зморшка1 — складка, борозенка на шкірі: чоло вкрилося зморшками.
Зморшка2 — їстівний гриб класу Сумчасті з ніби зморщеною шапинкою: на галявині росли зморшки.
ЗНАХОДИТИСЯ
Знаходитися1 — розташовуватися: острівець знаходиться посередині річки.
 Знаходитися2 — відшукуватися: загублені рукавички знайшлися.
ЗОЛОТНИК
 Золотник1 — пристрій для керування парою в парових, гідравлічних механізмах і турбінах. Золотник2 — давня російська одиниця ваги (4,26 г).
ЗРИВАТИ
Зривати1 — відокремлювати щось прикріплене: зривати цвіт; — змушувати когось дуже швидко полишити якесь заняття, щоб зробити інше: зривати з роботи; — псувати нарізку необережним рухом: зривати гайку; — втратити голос від перенапруження голосових зв’язок: зірвати голос від крику; — заважати проведенню чого-небудь: зривати урок; — одержувати щось нечесним шляхом: зривати куш.
Зривати2 — висаджувати в повітря: зривати склади боєприпасів. Зривати3 — рити в багатьох місцях: зривати всю землю.
ЗРИНАТИ
Зринати1 — спливати на поверхню води: підводний човен зринув на поверхню; — стрімко з’являтися: зринули спогади.
Зринати2 — починати лунати: зринули звуки пісні; — несподівано полишати щось: зринути з насидженого місця, полишивши все; — несподівано вивільнятися від якихось пут, швидко підніматися: птах зринув у небо.
 ІРИС
Ірис1 — райдужна оболонка ока: ушкодити ірис.
 Ірис2 — трав’яниста рослина родини Півникові, з великими квітами білого, синього, фіолетового, жовтого та ін. відтінків, яку саджають на клумбах, газонах тощо; півники: іриси розрослися, букет ірисів.
КАДР
Кадр1 — у фото- і кіноплівці — окремий знімок: відзняти сім кадрів; — у кінострічці — окремий епізод, сцена: кадри про сімейну ідилію.
Кадр2 — працівник якоїсь фірми, установи, підприємства тощо (вживається переважно у множині): цінний кадр, відділ кадрів, залучати нові кадри; — розм. людина-дивак: оце кадр! КАЗАРКА
Казарка1 — птах родини Качині, що водиться в північних регіонах: гніздо казарки.
 Казарка2 — невеликий жук — шкідник садових дерев: плоди, пошкоджені казаркою. КАМЕРНИЙ
Камерний1 — який стосується камери як невеликого приміщення чи органа- резервуара: камерні двері, камерна оболонка серця.
 Камерний2 — який виконується в невеликому концертному залі: камерний хор, камерна музика, камерний оркестр.
КАМІННИЙ
Камінний1 — утворений із каменю, витесаний із каменю; який стосується каменю; кам’яний: камінний мур.
 Камінний2 — який стосується каміна — кімнатної відкритої печі: камінна поличка, камінний отвір.
КАНАТНИК
Канатник1 — трав’яниста рослина, яка належить до родини Мальвові і з якої добувають волокно для мотузок: вирощувати канатник. Канатник2 — людина, що займається виготовленням канатів, мотузок тощо: канатник закуповує сировину.
 КАННА
Канна1 — декоративна рослина з великими яскравими квітами: продавати канни в вазонах. Канна2 — порожнисторога парнокопита тварина — найбільша антилопа, яка мешкає в саванах Африки: канну легко приручити.
 КАНТ
 Кант 1 — тасьма, вузька стрічка чи шнурок, який пришивають на одяг як облямівку: червоний кант на уніформі.
Кант2 — урочиста пісня-ода, у якій когось прославляють: скласти кант.
КАРБУНКУЛ
 Карбункул1 — коштовний камінь, що має густо-червоне забарвлення: прикраса з карбункулом.
 Карбункул2 — чиряк — глибоке гнійне запалення шкіри: лікувати карбункул, прорвав карбункул.
 КАРДИНАЛ
Кардинал1 — високий духовний сан у католицькій церкві (другий після папи): рада кардиналів.
Кардинал2 — невелика співоча пташка, що належить до родини В’юркові, водиться в Америці: кардинал червоногрудий, кардинал має яскраво- червоне забарвлення.
 КАРЕ
Каре1 — бойовий стрій піхоти — шикування чотирикутником для відбивання атаки ворога зусібіч: вишикуватися в каре.
Каре2 — вид зачіски: підстригтися під каре, зачіска каре.
КАР’ЄР Кар’ р1 — відкрита копальня, де добувають пісок, глину, камінь тощо: піщаний кар’єр.
Кар’ р2 — швидкий біг коня; галоп: бігти кар’єром.
КАРКАС
 Каркас1 — основа споруди, якоїсь речі із дерева, заліза та ін. матеріалу: металевий каркас, каркас судна.
Каркас2 — дерево із дуже міцною деревиною, яке належить до родини В’язові: двері з каркаса. КАТ
Кат1 — людина, яка безпосередньо виконує смертний вирок, позбавляючи життя засудженого: кат наблизився до шибениці;
 — перен. жорстокий мучитель людини, народу тощо: кати українського народу.
Кат2 — канат, яким підтягають якір угору: тягнути якір катом.
КАТРАН
 Катран1 — степова рослина, що належить до родини Хрестоцвіті і цвіте білими невеликими квітками: серед трави цвіте катран.
Катран 2 — вид акули, що має порівняно невеликий розмір і водиться у Чорному морі: піймати катрана.
КАЮК
 Каюк1 — розм. присудкове слово, що означає «кінець комусь», «смерть»: тоді мені каюк. Каюк2 — невеликий плоскодонний двовесловий човен, призначений для плавання річкою: пливти каюком.
КИТ
 Кит1 — морська тварина-ссавець великого розміру, що має рибоподібне тіло: синій кит, пливе кит, кит пускає фонтан.
 Кит2 — в’язка речовина, якою замазують шпарини, віконні щілини тощо; замазка: віконний кит, замазати китом тріщину.
 КИТАЙКА Китайка1 — цупка тканина здебільшого синього кольору, яку в давнину завозили з Китаю (звідки й назва); пізніше — бавовняна тканина, яку почали виготовляти в Росії: жупан із китайки.
 Китайка2 — пізній морозостійкий сорт яблуні; плоди цієї яблуні: джем із китайки.
КИЯНКА
Киянка1 — мешканка Києва: познайомитися зі студенткою-киянкою.
Киянка2— столярний інструмент — дерев’яний молоток: ударити киянкою.
КІВІ
 Ківі1 — птах, що має коричнево-сіре забарвлення, із недорозвиненими крилами та довгим дзьобом, водиться в Новій Зеландії: ківі належить до нічних птахів.
Ківі2 — дерево, що росте у тропіках і дає плоди з коричневою ворсистою шкіркою та зеленою м’якоттю: купити кілограм ківі. 
Кілька1 — риба маленького розміру, що належить до ряду Оселедцеподібні: кілька в томаті, маринована кілька.
Кілька2 — невелика кількість чогось; декілька: купити кілька зошитів, стоїть кілька машин. КЛІП
Кліп1 — відеоролик, який складається із пісні, що супроводжується сюжетом, різними зображеннями тощо: зробити новий кліп до пісні.
Кліп2 — присудкове слово, що вживається на позначення дії моргання: кліп очима, а він лише кліп-кліп.
КЛУБ
Клуб1 — куляста маса чогось (про дим, куряву, газ тощо): клуби диму, клуби хмар.
 Клуб2 — верхня частина ноги від тазостегнового суглоба до коліна: ударитися клубом.
 Клуб3 — громадська організація розважального, освітнього та ін. характеру, що об’єднує людей за родом занять, вподобаннями тощо; будівля, де влаштовуються культурно-розважальні заходи: шаховий клуб, клуб веселих і кмітливих, дискотека в клубі.
КЛЮЧ
 Ключ1 — стрій у формі кута, яким летять птахи: журавлиний ключ, летіти ключем.
Ключ2 — пристрій із металу, яким відмикають замок: дібрати ключ до сейфа; — інструмент, яким відкручують гайки: гайковий ключ.
КОК Кок1 — судновий кухар: каюта кока, кок приготував суп із черепахи.
Кок2 — вид зачіски — завите волосся, що підіймається догори над лобом: зачіска з коком. Кок3 — бактерія кулястої форми, переважно нерухома: аналіз на виявлення коків.
КОЛО
Коло1 — математичний термін — замкнена крива на площині, всі точки якої віддалені на однаковій відстані від центра: накреслити коло, визначити радіус кола.
Коло2 — прийменник — біля, поблизу, недалеко від чогось: стань коло мене, коло хати дерево.
 КОЛОВОРОТ
Коловорот1 — місце у річці, морі, де відбувається обертальний рух води; вир: затягнути в коловорот; — швидке хаотичне переміщення чого-небудь: потрапити в коловорот подій. Коловорот2 — інструмент для свердління отворів вручну: просвердлити п’ять отворів коловоротом.
 КОЛОДА
 Колода1 — короткий товстий стовбур дерева, очищений від гілля: сплавляти річкою колоди; — частина товстого стовбура дерева, очищеного від гілля, пристосована для якихось цілей: сидіти на колоді; — частина товстого стовбура дерева, очищеного від гілля, з видовбаною серединою, пристосована для якихось цілей: вийняти мед з колод (вуликів).
Колода2 — комплект гральних карт: змішати дві колоди карт.
 КОМА
 Кома1 — розділовий знак, який розділяє слова, словосполучення і речення: крапка з комою, кома перед дієприкметниковим зворотом.
 Кома2 — тяжкий хворобливий стан людини, що виявляється у втраті свідомості і послабленні реакцій організму на зовнішні подразники, розладі життєво важливих функцій: впасти в кому. КОНДУКТОР
Кондуктор1 — пристрій верстата, який надає правильного положення інструменту і виробу, який обробляється.
 Кондуктор2 — працівник залізниці, який стежить за безпекою на потязі і цілістю вантажів, які перевозяться; —працівник, який супроводжує автобус, трамвай, тролейбус, продає проїзні квитки і стежить за дотриманням порядку на транспорті: показати квиток кондуктору. КОНСТИТУЦІЯ
Конституція1 — основний закон держави, у якому записано її державний устрій, структуру і повноваження державних установ, права і обов’язки громадян: Конституцію України було ухвалено 28 червня 1996 року.
Конституція2 — структура, будова тіла: мати міцну конституцію.
 КОРНЕР
 Корнер1 — штрафний кутовий удар у футболі: майстерно виконати корнер.
Корнер2 — угода про скуповування певного товару для його подальшого перепродажу: укласти корнер.
КОРНЕТ
Корнет1 — перший офіцерський чин у кавалерії (відповідав підпоручику в піхоті) у російській армії до революції: отримати звання корнета.
Корнет2 — духовий музичний інструмент у вигляді ріжка: грати на корнеті.
КОРЧ
Корч1 — стовбур дерева, що затонув у воді: витягти корч із річки; — пень, який викорчували з корінням: присісти на корч; — кущі, зарості кущів (вживається лише в множині): м’яч закотився у корчі.
 Корч2 — судома, хворобливе скорочення м’язів: упасти з криком в корчах.
КОСА
Коса1 — довге вигнуте лезо, вигострене з одного боку і прикріплене до довгого держака, — сільськогосподарське знаряддя для скошування трави: вправно працювати косою.
Коса2 — заплетене волосся: довгі біляві коси; — спосіб плетіння на спицях, який дає візерунок, схожий на переплетене волосся: светрик, сплетений косами.
Коса3 — довга вузька смуга суходолу (мілина), що іде від берега: іти вбрід по косі.
КОСИТИ
Косити1 — зрізати траву косою: косити сіно; — нищити: смерть косить людей.
Косити2 — страждати на косоокість: косити на ліве око; — дивитися скоса, з неприязню: недоброзичливо косити оком.
Косити3 — розм. удавати з себе когось: косити під хворого.
КОТИТИСЯ
 Котитися1 — переміщатися кудись, обертаючись: котитися під гору; — переміщатися за допомогою вітру або течії: котяться величезні хвилі;
 — переміщатися по небосхилу (про сонце, місяць, зірки): з-за обрію котиться місяць; — спадати краплями: сльози котяться з очей.
 Котитися2 — народжувати потомство (про деяких свійських тварин): котяться вівці.
 КРАЙ
 Край1 — ім. лінія, яка щось обмежує: край лісосмуги; — закінчення певної дії: край роботи; — країна, місцина, область, виділена за сукупністю якихось ознак (природа, клімат, економіка тощо): край блакитних озер; — адміністративно-територіальна одиниця Росії: Краснодарський край.
Край2 —прийм. біля, коло — місцезнаходження одного предмета неподалік від іншого: край села річка.
 КРАН
Кран1 — затвор на трубі чи резервуарі з водою або газом, призначений для їх випускання чи перекривання: відкрити кран з гарячою водою.
Кран2 — підіймач вантажів: підіймальний кран.
 КРАП
 Крап1 — дрібненькі цяточки іншого кольору на основному кольорі: крап на картах. Крап2 — речовина-барвник червоного кольору, яку видобувають із коріння марени: пофарбувати крапом. КРИТИЧНИЙ
Критичний1 — який стосується критики — розбирання чого-небудь або кого-небудь, щоб оцінити достоїнства і виявити недоліки, який містить критику: критичний огляд літератури; — вимогливо налаштований, прискіпливий, який має здатність оцінити достоїнства і виявити недоліки: критична людина.
Критичний2 — який стосується стану кризи — перелому якогось становища: хворий перебуває у критичному стані; — дуже складний, важкий: повідь досягла критичного рівня.
КУЛОН Кулон1 — жіноча шийна прикраса, що являє собою підвіску (найчастіше коштовний камінь) на ланцюжку: кулон зі смарагдом.
Кулон2 — одиниця кількості електрики у Міжнародній системі одиниць.
КУПАЛЬНИК
Купальник1 — людина, яка купається: у воді кілька купальників.
 Купальник 2 — жіночий костюм для плавання: закритий купальник.
 КУПЮРА
 Купюра1 — скорочення з певною метою частини тексту, музичного твору або фільму: в результаті купюри з тексту було вилучено два розділи.
Купюра2 — цінний папір (акція, облігація, грошовий знак тощо), що має певну номінальну вартість: десятигривнева купюра.
КУРАЙ
Курай1 — трав’яниста степова рослина.
Курай2 — старовинний башкирський і татарський музичний духовий інструмент, вид флейти: грати на кураї.
КУРИТИ
Курити1 — палити — вдихати і видихати дим подрібненої рослини, що жевріє: курити цигарки; — спалювати якусь ароматичну речовину, наповнюючи димом від неї приміщення: курити фіміам; — одержувати якусь речовину шляхом перегонки: курити горілку.
 Курити2 — здіймати куряву: візок курить дорогою.
 КУЧЕР
Кучер1 — візник, який керує кіньми, запряженими у карету (віз, екіпаж тощо): кучер поганяє коней.
 Кучер2 — одне пасмо завитого волосся: руді кучері вибивалися з-під капелюха.
 ЛАВА
Лава1 — горизонтальна дошка на підпорах, на якій сидять, ослін: сісти на лаву, лава підсудних.
Лава2 — шеренга чи ряд як спосіб шикування у війську: йти лавою, зімкнені лави.
Лава3 — гірнича підземна копальня із шахтою значної довжини: пробити лаву.
Лава 4 — розпечена мінеральна маса, що виливається на поверхню землі через кратер під час виверження вулкана: лава залила ціле місто.
 ЛАЙКА
Лайка1 — порода їздових, мисливських та сторожових собак: запрягти в сани лайок, сибірська лайка.
Лайка2 — сварка між людьми: лайка між батьками, далеко чути лайку; — слово чи вислів, якими сваряться чи когось ганять: вигукнути лайку.
Лайка3 — сорт м’якої шкіри, яку виготовляють зі шкур овець та кіз: рукавички з лайки.
ЛАМА
Лама1 — в’ючна тварина, що належить до родини Верблюжі, з цінною шерстю, поширена в Південній Америці: лама може везти вантаж до 80 кг.
Лама2 — у ламаїзмі — одній із форм буддизму — монах-священик: лама молиться.
ЛАН
Лан1 — у давнину — грошова і вагова одиниця в Китаї та Кореї: купити за три лани.
Лан2 — нива, поле, засіяне злаками: пшениця колоситься на лану.
 ЛАСКА
Ласка1 — ніжне ставлення до когось, вияв ніжності й любові, пещення: материнська ласка. Ласка2 — невелика тварина-хижак, що належить до родини Куницеві, із гнучким тілом: хутро ласки.
ЛЕГЕНДА
Легенда1 — народна оповідка чи сказання про якогось героя або певні події, часто з елементами неймовірності, казковості й таємничості: оповитий легендами, легенда про озеро, міфи й легенди.
Легенда2 — пояснювальний напис, список позначок на карті, схемі чи якомусь плані: легенда у правому куті карти.
ЛИК Лик1 — заст. обличчя; лице святого на іконі: лик святого Петра; — круглі або овальні обриси чогось: срібний лик місяця.
Лик2 — реліг. сонм, зібрання: лик ангелів, зарахувати до лику святих.
ЛИМОНКА
Лимонка1 — сорт груші: посадити лимонку.
Лимонка2 — ручна граната, що своєю формою схожа на лимон: кільце лимонки.
 ЛИСИЧКА
Лисичка1 — зменшено-пестлива назва лисиці — хижої тварини із сіро-рудою шерстю: лисичка-сестричка, в норі маленька лисичка.
 Лисичка2 — їстівний пластинчастий гриб яскравого рудо-жовтого кольору: назбирати лисичок.
ЛИСТ
Лист1 — письмове повідомлення, що надсилається поштою: одержати листа, лист у конверті. Лист2 — велика пластина якогось металу: лист алюмінію, укрити листом заліза.
 Лист3 — збірне поняття — листя деревних або кущових рослин: лист опадає, пожовк увесь лист.
 ЛІГА
 Ліга1 — об’єднання людей, організацій або держав: Ліга чемпіонів.
Ліга2 — музичний знак — дуга над нотами.
ЛІКАРСЬКИЙ
Лікарський1 — який стосується лікаря, лікування: лікарський халат, лі карський процес.
Лікарський2 — який стосується ліків, має лікувальні властивості: лікарські трави.
ЛІНІЙКА
 Лінійка1 — планка для проведення прямих ліній і вимірювання довжини: відміряти лінійкою двадцять сантиметрів; — пряма риска, проведена, щоб полегшити написання рівними рядками: зошит у косу лінійку; — спосіб шикування в одну шеренгу: ранкова лінійка.
Лінійка2 — кінний відкритий екіпаж, розрахований на багато пасажирів: їхати лінійкою.
ЛІНЬ
Лінь 1 — ледарство: перебороти свою лінь.
 Лінь 2 — тонкий міцний мотузок, що використовується як корабельна снасть: розмотати лінь. Лінь 3 — присудкове слово — не хочеться: лінь працювати.
ЛІТЕРНИЙ
Літерний1 — який стосується літери — букви: літерне позначення, літерний еквівалент звука.  Літерний2 — який стосується літера — документа на безкоштовний проїзд: літерний документ. ЛІТНІЙ
 Літній1 — який стосується літа: літній дощ, літні культури.
Літній2 — який стосується літ — років; старий: літня людина.
ЛОГІСТИКА
Логістика1 — розділ математики, що займається обґрунтуванням логіки математичними методами.
Логістика2 — наука, що вивчає етапи руху матеріалів на підприємстві (від сировини до готової продукції) і способи контролю за ними.
ЛОТ
Лот1 — навігаційний прилад, який використовується для вимірювання глибини моря з борту судна: виміряти глибину лотом.
Лот2 — предмет, який продається на аукціоні: лот № 1.
Лот3 — заст. старовинна міра ваги, яка дорівнювала 12,8 г.
ЛУГ
Луг1 — ділянка землі, вкрита травою, що використовується як пасовище; лука: випасати худобу на лузі.
 Луг2 — їдка хімічна сполука, що добре розчиняється у воді: луги забарвлюють лакмусовий папір у синій колір.
ЛУКА
Лука 1 — дугоподібний поворот річки і мис, який огинає річка: лука , поросла очеретом; — вигин переднього або заднього краю сідла: пристебнути до луки сідла. Лу
ка 2 — ділянка землі, вкрита травою, що використовується як пасовище: випасати худобу на лу ці.
ЛЮКС
Люкс1 — ім. одиниця освітленості у Міжнародній системі одиниць.
Люкс2 — прикм. розкішно обставлений, шикарний: номер-люкс.
ЛЮЛЬКА
 Люлька1 — трубка для паління тютюну: закласти тютюн у люльку.
Люлька2 — колиска, ліжечко для спання немовляти: покласти дитину в люльку; — невеличкий огороджений майданчик для піднімання і опускання вантажів, роботи на висоті, який піднімається і опускається за допомогою тросів і використовується під час будівництва або ремонтувальних робіт: підняти фарби в люльці на третій поверх.
ЛЮТИЙ
Лютий1 — другий місяць календарного року між січнем і березнем: народився в лютому. Лютий2 — злий, розгніваний, скажений: лютий погляд, лютий звір.
 МАНДАРИН Мандарин1 — у Китаї за часів феодального ладу — чиновник, що обіймав високу посаду: узяти дозвіл у мандарина.
Мандарин2 — цитрусове дерево, а також його плід, поділений усередині на часточки, помаранчевого кольору: купити кілограм мандаринів.
МАРЕНА
Марена1 — кущова й напівкущова рослина, з коренів якої в давнину добували барвники: вирощувати марену.
Марена2 — риба ряду Коропоподібні, що водиться в річках: піймати марену.
МАРКЕР
 Маркер 1 — людина, що рахує очки під час гри в більярд; — сільськогосподарське знаряддя для проведення борозен під час посіву.
Маркер 2 — олівець з товстим стрижнем, просоченим яскравою фарбою, яким виділяють потрібні місця у тексті: набір маркерів.
МАРКІЗА
 Маркіза1 — дружина або дочка маркіза: прибули маркіза з кузиною.
Маркіза2 — легкий тканинний чи цератовий навіс-дашок над вікном, балконом для захисту від дощу або сонця: смугаста маркіза.
МАРС
Марс1 — бог війни у давньоримській міфології; — планета Сонячної системи, четверта за відстанню від Сонця: Марс знаходиться між Юпітером та Землею.
Марс2 — невеликий оглядовий майданчик на щоглі вітрильного судна: стояти на марсі, спостерігати з марса.
 МАРШ
 Марш1 — спосіб пересування військовиків у строю: церемоніальний марш.
Марш2 — географічний термін — низовинні морські узбережжя, затоплювані під час припливів: галька на марші.
Марш3 — на сходах — відстань між переходовими майданчиками: сходові марші. МАТ Мат1 — поразка у шаховій партії: оголосити супернику мат. Мат2 — шорсткість поверхні; матовість: мат на склі.
 МАТИ
Мати1 — ненька, матуся — жінка стосовно дитини, яку вона народила: мати й батько, любити матір, стара мати.
Мати2 — дієслово, що означає належність чогось комусь, щось є в чиємусь розпорядженні: маю машину, уживається як зв’язка в сталих виразах: мати совість, мати на увазі.
МАТОВИЙ
 Матовий 1 — який не має на поверхні полиску, не блискучий: матові фотографії, матова поверхня.
 Матовий2 — який стосується мати — матраца, на якому займаються гімнастичними вправами: матова тканина.
МАХ
 Мах1 — рух у повітрі туди й назад; рух ногою, рукою або тулубом (переважно у гімнастиці): мах назад; — оберт механізму або деталі: мах колеса.
Мах2 — одиниця вимірювання швидкості надзвукових літальних апаратів: один мах дорівнює 340 м/с.
МЕДІУМ
 Медіум1 — той, хто бере участь у спіритичному сеансі й викликає духів небіжчиків: сеанс відомого медіума.
Медіум 2 — регістр жіночого голосу.
 МЕТР
 Метр1 — одиниця вимірювання довжини, що дорівнює 100 см, або 1000 мм: пробігти сто метрів, два квадратних метри; — лінійка, що має довжину 100 см, яку використовують для вимірювання довжини чогось: обміряти метром площу коридору, складаний метр.
 Метр2 — учитель: строгий метр; — видатна, авторитетна людина в царині мистецтва і культури: метр дитячої літератури.
Метр3 — у віршуванні — чергування наголошених та ненаголошених складів: анапестовий метр.
МЕТРИКА
Метрика1 — у літературознавстві — учення про віршовий розмір: вивчати метрику.
Метрика2 — заст. свідоцтво про народження: метрики дідуся й бабусі не збереглися.
 МИЛО
Мило1 — мийний засіб, що виготовляється у вигляді брусків чи густої рідини: дитяче мило, туалетне мило, брусок мила, господарське мило.
Мило2 — люб’язно, ласкаво, привітно, привабливо: мило посміхатися.
МИР
 Мир1 — відсутність ворожнечі, злагода: жити в мирі, — відсутність війни між державами: мир знову запанував між країнами; — угода про закінчення війни, яку підписують воюючі сторони: укласти мир.
Мир2 — заст. народ, громада: вирішити всім миром.
 МІНА
 Міна1 — вираз обличчя, гримаса: скривити міну.
Міна2 — снаряд з вибухівкою, який закладають в землю або під воду: протитанкова міна; — розривний снаряд для стрільби з міномета: стріляти мінами; — торпеда — сигароподібний снаряд, що сам рухається і наводиться: реактивна міна.
Міна3 — заст. обмін: міна хутра на продукти.
 Міна4 — давньогрецька грошова одиниця, а також міра ваги (489,6 г). Міна5 — підземний хід. МІНЬЙОН
Міньйон 1 — дрібний друкарський шрифт (кегль 7 пунктів): друкувати виноски міньйоном; — вид електричної лампи, що має маленький цоколь.
Міньйон2 — старовинний бальний танець: танцювати міньйон.
 МОЛОДИК
Молодик1 — парубок, неодружений хлопець: на вечорниці зібралися дівчата і молодики. Молодик2 — фаза Місяця, коли він має вигляд вузького серпа: з-за хмари визирнув молодик. МОЛОХ
Молох1 — біблійне божество, якому приносились людські жертви; — страшна невмолима сила, що вимагає людських жертв: молох війни.
Молох2 — австралійська ящірка родини Агами, вкрита вигнутими роговими шипами.
 МОРГ
Морг1 — заст. міра землі, 0,56 га.
Морг2 — приміщення для трупів, трупарня.
Морг3 — присудкове слово: швидко моргнути.
МОТОРНИЙ
Моторний1 — швидкий, спритний, жвавий: моторна дівчина.
Моторний2 — який стосується мотора, має мотор: моторний човен.
Моторний3 — руховий — про психічні та фізіологічні процеси: моторні рефлекси.
МУЛ
 Мул1 — гібрид осла з кобилою, свійська в’ючна тварина: нав’ючити кілька мулів. Мул2 — маленькі часточки мінеральних і органічних речовин, що осідають на дно водоймищ, осад, намул: товстий шар мулу.
 МУШКА Мушка1 — маленька муха: маленькі мушки-дрозофіли; — намальована або наклеєна цятка на обличчі у вигляді родимки за давньою модою: мушка над губою.
 Мушка2 — невеличкий виступ на передній частині ствола вогнепальної зброї, який слугує для точного прицілювання: взяти на мушку.
 НАВ’ЯЗАТИ
Нав’язати1 — поприв’язувати велику кількість чогось: нав’язати стрічок у вінок; — сплести велику кількість виробів: нав’язати вісім кошиків за день.
Нав’язати2 — чіплятися, присікуватися до когось, набридати: нав’язав цілий вечір. НАКУРИТИ
Накурити1 — надимити, палячи цигаркою: накурити в кімнаті, — дуже накадити: накурити пахощами.
 Накурити2 — здійняти куряву; напилити: накурити, замітаючи віником.
НАРИВАТИ
Наривати1 — зривати велику кількість чогось (трави, квітів, папірців тощо): наривати букет для мами.
Наривати2 — нагноюватись, запалюватися (про фурункули, рани, садна і т. ін.): укус нариває, прищ нариває.
Наривати3 — накопати чогось риючи: наривати коріння; — розм. довго дошукуючись, щось знаходити: наривати приховані факти.
 НАРЯД
Наряд1 — святкова одіж, шати; гарне вбрання: дерева в зеленому наряді.
Наряд2 — документ, у якому містяться певні розпорядження; завдання, яке дається військовикові: бути в наряді, наряд поза чергою, виконати наряд.
НАСТАВЛЯТИ
 Наставляти1 — ставити щось у певній (часто великій) кількості: наставляти чашки на стіл; — наводячи, націлювати на когось: наставляти дуло гвинтівки.
Наставляти2 — повчати, напучувати, давати мудрі поради: батько наставляє синів.
 НАТОЧИТИ
 Наточити1 — розм. зробити щось гострим, нагострити: наточити ножа. Н
аточити2 — прогризши щось, натрусити тирси чи дрібних недогризків (про гризунів): наточити деревини.
 Наточити3 — націдити тонкою цівкою з чогось: наточити соку з берези.
 НІЖ
Ніж1 — ім. інструмент для різання: фінський ніж; — різальна частина виробничого обладнання: ніж бульдозера.
Ніж2 — спол. уживається для приєднання порівняльних зворотів: біліший, ніж сніг.
НОТА
Нота1 — цей звук у музиці: взяти високу ноту; — графічний знак, що позначає музичний звук: написати ноти; — музичний твір, записаний такими знаками (вживається лише у множині): покласти музику на ноти; — інтонація, відтінок у мовленні, які свідчать про певне ставлення: нота гніву в голосі.
Нота2 — офіційне дипломатичне звернення однієї країни до іншої: надіслати ноту протесту.  ОБЕРНУТИСЯ
 Обернутися1 — повернутися іншим боком, змінивши положення: обернутися всім тулубом; — перен. згадати минуле, проаналізувати те, що вже минуло: обернутися назад на десять років. Обернутися2 — перетворитися, змінившись зовнішньо або внутрішньо: обернутися лебідкою, обернулася на рабиню.
 ОБЕРТАТИ
 Обертати1 — щось крутити, прокручувати, рухати чимось по замкненій лінії, повертати навколо осі: обертати колесо, обертати вали; — змінюючи положення чогось, повертати чи перевертати іншим боком: обертати монету, обертати обличчя до сонця.
Обертати2 — перетворювати, змінювати чиюсь зовнішність чи внутрішній стан, положення тощо: обертати халупу на палац.
ОБІД
Обід 1 — частина якогось механізму чи пристрою у формі кільця; зовнішня частина колеса: прикріпити обід.
 Обід 2 — час уживання їжі вдень, денне споживання їжі: прийти в обід, приготувати обід.  ОБЛАЗИТИ
Облазити1 — сходити з тіла тонкою шкіркою: облазить засмага; — линяти (про хутро тварин): кіт облазить, шерсть облазить.
Облазити2 — лазячи, ходячи чи їздячи, побувати в багатьох місцях: облазити всі гори, облазити магазини.
ОБЛІТАТИ
Облітати1 — минати щось на льоту: бджоли облітають це дерево.
Облітати2 — літаючи, побувати в багатьох місцях: облітати півсвіту.
 ОБМИНАТИ
Обминати1 — обходити щось, проходити повз щось чи когось: обминати десятою дорогою, обминати пеньок.
 Обминати2 — приминати, стискаючи зусібіч, щоб надати певної форми: обминати снопи; — мнучи, лущити колоски, суцвіття тощо: обминати просо.
ОБРАЗ
 Образ1 — ікона: образ Богородиці.
Образ2 — зовнішній вигляд: втратити людський образ; — уявлення про когось або щось, що виникає, постає в уяві: образ коханого; — зображення зовнішнього вигляду когось або чогось, типаж: образ скнари у літературі; — узагальнене художнє сприйняття дійсності, що має форму конкретного явища: художній образ; — форма сприйняття свідомістю явищ дійсності: образ речей.
ОБРІЗ
Обріз1 — гвинтівка з обрізаним стволом: стріляти з обріза.
Обріз2 — обрізаний край чогось: викинути обрізи тканини.
ОГІРОЧНИК
Огірочник1 — медоносна рослина родини Шорстколисті з блакитними квіточками і запахом свіжого огірка.
Огірочник2 — юшка, яку варять з солоними огірками.
 ОДНОТОННИЙ
Однотонний1 — який важить або вміщує одну тонну: однотонний вантаж.
 Однотонний2 — забарвлений в один тон кольору: однотонний светр; — який звучить одноманітно: однотонний плач.
ОПІКАТИ
Опікати1 — пошкоджувати шкіру вогнем або чимось гарячим: опікати руку праскою; — пошкоджувати шкіру сильною дією морозу, сонця, вітру: мороз опікає шкіру; — вражати почуття чимось несподіваним: опікає своєю байдужістю.
Опікати2 — здійснювати нагляд за недієздатними громадянами, наприклад дітьми, та їхнім майном: опікати неповнолітню дитину, — піклуватися про когось: опікати молодшого брата; — наглядати за кимось, контролюючи дії: гравець отримав завдання опікати півзахисника суперників.
 ОРГАН
Орган 1 — клавішний духовий музичний інструмент, який складається із труб, у які нагнітається повітря: грати на органі.
Орган 2 — частина організму, що має власну будову та функції: о ргани дихання; — установа, заклад, що працюють за певним напрямом: органи державної безпеки, судові о ргани. ОРДЕН Орден1 — почесна відзнака, нагорода за певні заслуги (військові, трудові тощо): орден Дружби народів.
Орден2 — чернеча або лицарська громада, спільнота з певним статутом; назва деяких таємних товариств: орден тамплієрів.
ОРДЕР
 Ордер1 — письмове розпорядження, документ на одержання або видавання чого-небудь: ордер на квартиру.
Ордер2 — архітектурна композиція, основана на художній обробці носійних (колони) і несених (антаблемент) частин споруди: доричний ордер.
 ПАК
 Пак1 — підсилювальна частка, що вживається у поєднанні як із самостійними словами, так і зі службовими для емоційності висловлювання: ще б пак!, де ж пак, чи то пак, де ж пак таке бачено?
 Пак 2 — полярний багаторічний лід: тріснув пак.
Пак3 — пакунок, запаковані речі: передати одяг у паках. 
 ПАЛ
Пал1 — розм. спека, тепло; — шаленство: додати палу, пал пристрасті.
Пал2 — кілок, забитий у землю біля берега, до якого прив’язують човни: пал висмикнувся, прив’язати до пала.
ПАЛАТА
Палата1 — у давнину — великий багатий будинок з великою кількість кімнат (вживається переважно у множині): царські палати; — велике приміщення у такому будинку, зал: Грановита палата; — державний представницький орган у низці країн: палата лордів; — назва деяких державних установ: Книжкова палата.
 Палата2 — окрема кімната в лікарні: палата для тяжкохворих.
 ПАНАМА
Панама1 — літній капелюх для захисту від спекотного сонця: надіти панаму, дитяча панама. Панама2 — тканина, виготовлена зі штучного шовку: накидка з панами.
 Панама3 — шахрайство, зазвичай пов’язане з хабарництвом найвищих посадовців (назва походить із історії спорудження Панамського каналу, де вдавалися до зазначених правопорушень).
ПАРА
 Пара1 — двоє, два (людей, речей, різних предметів тощо): пара коліс, пара коней, розбилися парами, молода пара.
Пара2 — випари — вода у газоподібному стані: перетворитися на пару, пара піднялася вгору. ПАРАДИГМА
 Парадигма1 — у мовознавстві — схема зміни (відмінювання, дієвідмінювання тощо) слова: парадигма іменника, деякі дієслова мають особливу парадигму.
Парадигма2 — філософський термін — сукупність різнопланових основ науки; випадок, що яскраво ілюструє певну філософську теорію чи концепцію.
ПАРУВАТИ
Парувати1 — випускати водяну пару, охолоджуватися: борщ парує, кава парує.
Парувати2 — добирати відповідну пару: парувати коней.
 ПАС
ІІас1 — пояс: підперезатися пасом; — довгий ремінь для зв’язування або для передавання руху від одного шківа до іншого: пристебнутися пасом безпеки.
 Пас2 — присудкове слово — відмова брати участь у картярській грі; — змушеність відмовитися від якихось дій.
Пас3 — передача м’яча іншому гравцеві у командних видах спорту: зробити пас півзахиснику. Пас 4 — рух руками гіпнотизера: робити паси над головою.
 ПАСІКА
Пасіка1 — ділянка землі, де розташовані вулики з бджолами: завести пасіку.
Пасіка2 — ділянка лісу, призначена для зрубування.
ПАСУВАТИ
Пасувати1 — бути до лиця, підходити комусь, личити: ця сукня пасує до очей.
 Пасувати2 — передавати хід іншому гравцеві у командних видах спорту: пасувати півзахисникові.
 Пасувати3 — пропускати хід у картярській грі: пасувати до наступної гри; — визнавати своє безсилля перед чимось: пасувати перед життєвими труднощами.
 ПАТ
 Пат1 — положення у шахах, коли фігури одного з гравців не мають більше ходів, проте шаху не було: гра закінчилася патом.
Пат2 — сорт мармеладу: яблучний пат.
ПАТРОН
 Патрон1 — заступник, покровитель, захисник людей, які від нього залежать: влаштуватися на роботу завдяки впливовому патрону.
Патрон2 — куля, що має заряд і капсуль, та гільза, з’єднані в одне ціле: бойові патрони, холості патрони.
Патрон3 — шаблон, за яким виготовляється викрійка; модель: патрон для коміра.
ІІЕОН
Пеон1 — чотирискладова стопа героїчної поезії, в якій чергуються один довгий і три коротких склади: балада написана пеоном.
 Пеон2 — у давнину в країнах Латинської Америки селянин, що перетворився на раба через борги.
 ПЕРЕКОСИТИ
Перекосити1 — багато чогось зрізати косою, косаркою тощо: перекосити всю отаву. Перекосити2 — зробити кривим, покрутити: двері перекосило.
ПЕРЕКУСИТИ
Перекусити1 — кусаючи, переривати щось, роз’єднувати на частини: перекусити провід, перекусити нитку.
 Перекусити2 — поїсти нашвидку, похапцем, трохи: перекусити в кав’ярні.
ПЕРЕМЕТ Перемет1 — купа снігу: вітер намів величезні перемети снігу.
Перемет2 — риболовна снасть з гачками, яку натягають на кілки поперек течії річки: поставити перемети в річці.
 ПЕРЕМИНАТИСЯ
 Переминатися1 — унаслідок тертя, тиснення тощо ставати дрібнішим або м’якшим: перець переминається у ступці.
Переминатися2 — переступати з ноги на ногу, тупцяти на одному місці (переважно у зніяковінні, збентеженні і т. ін.): сором’язливо переминатися з ноги на ногу.
ПЕРЕНОСНИЙ
 Переносний1 — непряме значення, алегоричне: перено сне значення слова.
Переносний 2 — портативний, який можна перено сити: переносни й механізм, переносна лампа.
ПЕРЛОВИЙ
 Перловий1 — зроблений з перлової крупи: перлова каша.
Перловий2 — який стосується перлів: перлове намисто; — який своїм кольором нагадує колір перлів — сріблясто-білий: автівка перлового кольору.
ПІВДЕНЬ
Південь 1 — сторона світу, протилежне — північ: їхати на південь; — країни, розташовані у цьому напрямку, краї з теплим кліматом: мешканці півдня.
Південь 2 — середина дня — дванадцята година: на годиннику — південь.
ПІВНИК
Півник1 — маленький півень: по двору ходить півник; — візерунок або цукерка, зроблені у вигляді півня: купити півника на паличці; — задерикувата людина: хлопчик ріс півником. Півник2 — рослина родини Півникові з вузьким листям та великими запашними квітками різних кольорів; ірис: квітник із півниками.
ПІВНІЧ
Північ1 — сторона світу, протилежне — південь: стрілка компаса завжди вказує на північ; — країни, розташовані у цьому напрямку, краї з холодним кліматом: мешканці півночі.
 Північ2 — дванадцята година ночі: на годиннику — північ.
ПІД
Під1 — діал. горище: сіно на поді.
Під2 — прийменник, що в поєднанні з іменником указує на знаходження унизу чогось, поряд із чимось: стоїть під столом, дерево під хатою.
ПІДІСЛАТИ
Підіслати 1 — відрядити когось із певним завданням (здебільшого з прихованою справжньою метою): підіслати вивідувача.
Підіслати2 — постелити щось під кимось або чимось: підіслати під диван килим.
 ПІДРИВАТИ
 Підривати1 — висаджувати в повітря за допомогою вибухової речовини; руйнувати: підривати міст.
 Підривати2 — риючи, підкопувати щось: підривати фундамент, підривати дерево під корінь. ПІДРЯД
Підряд1 — домовленість, за якою одна сторона на замовлення другої бере на себе зобов’язання виконати певну роботу: бригадний підряд, підряд на будівництво, орендний підряд.
Підряд2 — поспіль, уряд, один за одним, без перерви: чотири дні підряд дощить.
Підряд3 — одна із ланок у класифікації тваринного світу: степова гадюка належить до підряду Змії.
ПІДРЯДНИЙ
Підрядний1 — виконуваний за підрядом — зобов’язанням виконати певну роботу за певну платню: підрядні роботи.
Підрядний2 — який виражає граматичне значення підрядності, протилежне — сурядний: складне речення з кількома підрядними.
ПІДРЯДНИК
Підрядник1 — переклад, зроблений слово у слово з оригіналу: зробити якісний підрядник. Підрядник2 — особа, яка виконує підряд — певну роботу за певну платню: підрядник не виконав своєї роботи вчасно.
 ПІКЕ
 Піке1 — цупка тканина із грубим переплетенням ниток: покривало з піке, оббивка з піке. Піке2 — стрімкий політ літака вниз на великій швидкості після маневрів: перейти в піке. ПІКЕТ
Пікет1 — сторожовий загін: стояти на чатах у пікеті; — група людей, що страйкують чи виступають на протест проти чогось: пікети біля будинку мерії.
 Пікет2 — картярська гра: грати втрьох у пікет.
 Пікет 3 — одиниця вимірювання довжини колії на залізниці.
ПІЧКУР
Пічкур1 — невелика річкова риба, що належить до ряду Коропоподібні: наловити пічкурів. Пічкур2 — ледар, лежень (від слова «піч», тобто «той, хто лежить на печі»),
ПЛАВЕЦЬ
Плавець 1 — людина, яка займається плаванням, плавальник: відомий плавець.
Плавець 2 — у риб — один із органів-виростів, за допомогою яких вони рухаються: рухати плавцем, гострі плавці.
 ПЛАТА
Плата1 — гроші за певну роботу чи послугу: плата за виставкову площу, — відшкодування вартості за користування чимось, за надані послуги: плата за комунальні послуги; — платня: вчасно отримувати заробітну плату,
 — винагорода за щось, вимірювана не в грошах: плата за турботу — вдячність.
Плата2 — електроізоляційна пластинка із встановленими на ній електроелементами і радіоелементами для радіоелектронного або електротехнічного приладу: друкована плата, материнська плата.
ПЛІТКА
Плітка1 — невелика прісноводна риба, що належить до ряду Коропоподібні: у сак попалася плітка.
Плітка2 — пересуди, чутки, неправдива інформація про когось або щось: поширювати плітки. ПЛУТОН
Плутон1 — бог підземного світу і царства мертвих у давньогрецькій міфології, інші імена — Гадес, Аїд; — назва найбільш віддаленої планети Сонячної системи.
Плутон2 — глибинна вивержена порода.
ПЛЮС
 Плюс1 — математичний знак на позначення додавання або додатних чисел: два плюс два; — сполучник, що вказує на дію додавання чогось: заробітна плата плюс премія; — перевага, чеснота, щось позитивне: без сумніву, рішучість — це її плюс.
Плюс2 — яскраво-червона бавовняна тканина, кумач.
 ІІОВІКИ
Повіки1 — присл. ніколи, до скону, до кінця життя: не забуду повіки.
Повіки2 — ім. рухомі складки шкіри, що покривають око: заплющити повіки, крем для повік. ПОВСТАВАТИ
Повставати 1 — попідніматися зі своїх місць; пробудитися (про багатьох людей, тварин): діти повставали рано.
Повставати2 — підніматися на боротьбу, робити повстання: повставати проти свавілля керівників.
ПОЗА
 Поза1 — прийменник, що має різні значення (не включення, не потрапляння тощо): перебувати поза межами країни.
Поза2 — ім. положення тіла: набрати вільної пози; — лицемірство, хизування: стати в позу.
ПОЛІС
 Поліс1 — місто-держава у Давньому Римі та Давній Греції: Керкінітида — один із грецьких полісів у Північному Причорномор’ї.
 Поліс2 — документ про страхування: страховий поліс на два роки.
 ПОЛОЗ
 Полоз1 — гладенька металева або дерев’яна планка — одна із двох паралельних, на яких їздять сани: очистити полози від снігу.
 Полоз2 — змія, що належить до ряду Вужоподібні: побачив у лісі полоза.
ПОЛЬКА
Полька1 — мешканка Польщі: познайомитися з полькою, учителька-полька.
 Полька2 — швидкий танок чеського походження: танцювати польку.
ПОЛЯГАТИ
Полягати1 — лягти (про багатьох людей, тварин тощо): пізно полягали спати; — потолочитися, нахилитися додолу внаслідок дії вітру, зливи тощо (про траву, злаки і т. ін.): пшениця полягала після дощу.
Полягати2 — мати своїм змістом, суттю щось, зводитися до чогось: у цьому й полягає сенс життя.
ПОМПА
 Помпа1 — зовнішня показова пишність, урочистість: відсвяткувати з величезною помпою. Помпа2 — насос для викачування та нагнітання рідини, газу: викачувати воду помпою. ПОПЕРЕК
Поперек 1 — ім. спина нижче пояса: біль у по переку.
 Поперек 2 — присл. перпендикулярно до довжини: вздовж і попере к; — присл. усупереч чомусь: іти попере к волі батьків; — прийм. указує на напрям дії по ширині чогось: попере к дороги лежить зламана гілка.
ПОРТ
 Порт1 — місце на морському узбережжі, спеціально обладнане всіма службами для відправлення і прийняття вантажних та пасажирських суден: начальник порту, корабель зайшов у порт.
Порт2 — отвір у судні для гармат (у давнину), нині — отвір для розвантаження і завантаження з нижньої палуби.
 ПОРТАЛ
Портал1 — архітектурно оформлений вхід до будівлі: напис на порталі; — рама у формі літери «П», що є частиною деяких машин.
Портал2 — великий сайт, що має спеціалізоване призначення: Інтернет- портал.
ПОСАД
Посад1 — заст. передмістя; промислово-торгова частина міста: торгувати в посаді.
 Посад2 — млинові жорна, скріплені в один механізм: молоти борошно посадом. НОСИЛЬНИЙ
 Посильний1 — прикм. який під силу кому-небудь: посильна праця.
Посильний2 — ім. працівник установи, до обов’язків якого входить рознесення ділових паперів; посланець, кур’єр: прийшов посильний з банку.
 ПОСІДАТИ
Посідати 1 — сісти на місця, на землю і т. ін. (про багатьох людей): усі посідали на траву. Посідати2 — займати якесь місце за вагомістю у певній сфері, а також у змаганнях, на роботі: посідати призові місця, посідати трон.
ПОСЛАТИ
Послати1 — покрити чимось поверхню: послати килим; — приготувати постіль для спання: послати гостям у другій кімнаті.
 Послати2 — відіслати щось: послати привіт; — дати доручення поїхати чи піти кудись: послати в магазин по хліб; — кинути в певному напрямку: послати кулю в серце.
ПОСТАТЬ
Постать 1 — людина як носій певних соціальних, культурних та ін. рис: видатні постаті української історії; — обриси людської фігури: видніється темна постать.
 Постать 2 — смуга поля, зайнята женцями, полільниками тощо, яку обробляють за один раз: пройти постать.
 ПОСУРМИТИ
Посурмити1 — грати на сурмі певний час: посурмити на знак привітання.
Посурмити2 — пофарбувати сурмою: посурмити волосся, посурмити вії.
ПОТЯГ
Потяг1 — поїзд — з’єднані залізничні вагони, які рухає локомотив: потяг- експрес.
Потяг2— сильне прагнення до певного виду діяльності, знань тощо: потяг до науки; — сильне прагнення до особи протилежної статі: статевий потяг.
ПОХІДНИЙ
Похідний1 — який стосується походу: похі дний рюкзак.
Похідний 2 — не первинний, який від чогось походить, який має якусь першооснову, першоджерело: похідне слово, похідна речовина.
ПОЧАТОК
 Початок1 — час починання чогось: початок уроку, — перша (вступна) частина, край чогось цілого: початок книги.
Початок2 — тип суцвіття у рослин: початок кукурудзи.
ПРАВИЛО
Правило1 — положення, у якому відбито закономірності певних явищ, процесів, дій тощо: правило граматики; — постанова, закон, який визначає правильність якихось дій: правила поведінки.
 Правило 2 — довга жердина або весло, яким скеровують рух човна: пливти без правила. ПРАВИТИ
Правити 1 — керувати: правити державою; — прямувати кудись: правити шлях; — робити щось (у сталих виразах): теревені правити; — виконувати культові обряди: правити тризну; — могти щось виконувати: гілка правила за весло.
Правити2 — наполягати на чомусь, повторюючи свою думку: що йому не кажуть, а він править своє; — вимагати зависоку ціну: правити за будинок завелику ціну.
 Правити3 — виправляти: правити помилку; — випрямляти: правити косу; — гострити щось: правити ніж.
ПРИКЛАД
Приклад1 — конкретний випадок, який наводять для пояснення чи доказу чого-небудь: пояснити на при кладах; — зразок для наслідування: друг завжди був для мене при кладом мужності; — математичний вираз для розв’язування: задати додому три при клади.
Приклад 2 — широкий кінець ложа вогнепальної зброї для упирання в плече під час стрільби: дерев’яний прикла д.
ПРИМАТ
Примат1 — перевага: примат духу над матерією.
Примат2 — представник класу Ссавці, до якого входять напівмавпи, мавпи і людина: мавпи належать до ряду Примати.
ПРИМУС
 Примус1 — нагрівальний прилад, який працює на гасові: готувати на примусі.
Примус2 — застосування сили; насильство, примушування: робити без примусу.
 ПРОВІДНИК
Провідник1 — людина, яка когось супроводжує, показуючи шлях або охороняючи: провідник у джунглях Амазонки; — працівник залізниці, який супроводжує вагон і обслуговує пасажирів: провідник приніс чай.
Провідник2 — тіло або речовина, що проводить струм, тепло тощо: речовини- провідники і напівпровідники; — людина, яка поширює певні погляди, ідеї: провідник ідеї загальної рівності.
ПРОТЯЖНИЙ
 Протяжний1 — довгий у часі L плавний (про звуки, мелодію тощо): протя жне виття, протя жний спів.
Протяжний 2 — який має протяжність у просторі.
ПРОШУ
 Прошу 1 — перша особа від просгіти (закликати, запрошувати): про шу до хати.
Прошу 2 — перша особа від проси ти (звертатися з проханням; благати, клопотати, вмовляти): прошу робити, як заведено.
ПУЛ
 Пул1 — дрібна розмінна монета на Русі.
Пул2 — форма монополії, коли прибуток всіх учасників спочатку надходить у спільний фонд, а тоді ділиться між ними, як було обумовлено заздалегідь.
 РАЗ
Раз1 — однократна дія (у поєднанні з числівниками): один раз приходила, крикнути два рази. Раз2 — сполучник, що приєднує в складному реченні підрядні умовні; якщо; коли: раз ти обіцяв, то зроби.
РАК
 Рак1 — членистонога тварина, вкрита панциром, з клішнями, живе у прісній або морській водоймі: червоний як рак, річковий рак, рак-самітник.
 Рак2 — зодіакальне сузір’я Північної півкулі: Сонце в сузір’ї Рака.
 Рак3 — захворювання — злоякісна пухлина: хворий на рак, рак легенів.
 РАПОРТ
Рапорт1 — усний чи письмовий звіт за встановленою військовим статутом формою: скласти рапорт.
 Рапорт2 — частина малюнка на тканині, плетенні тощо, що повторюється: повторити рапорт три рази.
РЕЙС
Рейс1 — назва монети, що перебувала в обігу в XX ст. у Португалії та Бразилії: рейс становить 1/1000 мільрейса.
Рейс2 — шлях транспортного засобу, який він проходить за певним графіком і маршрутом: затримався рейс, автобусний рейс.
РЕМІНЬ
 Ремінь 1 — смужка шкіри, цупкої тканини тощо, якою підперізуються або щось з’єднують, переважно із пряжкою: шкіряний ремінь, ремінь сумки. Ремінь 2 — у шевстві — оброблена шкіра: ремінь на продаж.
 РИФ
 Риф1 — зав’язка на вітрилі, за допомогою якої можна зменшити його площу.
 Риф2 — пасмо скель у морі, небезпечних для суден: корабель наскочив на риф.
РОЗВІДКА
 Розвідка1 — військова організація, що займається вивідуванням різної інформації про чиюсь діяльність (переважно ворога, супротивника); а також сама діяльність цієї організації: служити в розвідці, командир ро зві дки, повітряна ро зві дка.
 Розвідка2 — наукова праця, дослідження: історична ро звідка.
РОЗІСЛАТИ
Розіслати1 — надіслати в різні місця: розіслати листи всім друзям.
Розіслати2 — розстелити щось, вкривши поверхню: розіслати скатертину.
РОЗЧИНИТИ
Розчинити1 — змішавши з якоюсь речовиною, утворити однорідну суміш: розчинити соду у воді; — додати у борошно води, замішуючи тісто: розчинити тісто.
Розчинити2 — відкрити: розчинити двері.
РОМАН
Роман 1 — великий, переважно прозовий твір, що має складну структуру і охоплює значний проміжок з життя головних героїв, розкриваючи їхню психологію: роман-епопея; — любовні стосунки: завести роман.
Роман2 — чоловіче ім’я: мого друга звати Роман.
 РОМАНІСТ
 Романіст1 — письменник, який займається написанням романів: французький романіст Еміль Золя.
Романіст2 — фахівець із вивчення романської групи мов: учений-романіст.
 САГА
 Сага 1 — давньоскандинавський народний епос про героїв і богів: сага про походи вікінгів; — поетична легенда: ця історія — поетична сага про двох закоханих.
Сага 2 — затока на річці й рукав річки.
 САК Сак1 — мішок у формі конуса із сітки для ловіння риби, літаючих комах тощо: наловити сак риби, упіймати саком бабку.
 Сак2 — заст. жіноче на півпальто: одягти сак.
 САНДАЛ
Сандал1 — південне дерево з ароматичною деревиною, у якій міститься багато ефірної олії: сандал — вічнозелене дерево; — барвник, який добувають із цього дерева.
Сандал 2 — заст. невелике судно у тюрків.
САПАТИ
Сапати 1 — важко дихати, сопіти: са пати уві сні.
 Сапати 2 — обробляти сапою; полоти, обполювати: сапа ти бур’ян, сапа ти картоплю. СВИНКА
 Свинка1 — невелика свиня; порося-самиця; пестлива назва дорослої свині: свинка підросла; — назва невеликого гризуна, що має біле забарвлення із чорними чи рудими плямами (зазвичай у поєднанні зі словом «морська»): клітка для морської свинки.
 Свинка2 — інфекційне захворювання — запалення навколовушних залоз: дитина хворіє на свинку.
СИМПАТИЧНИЙ
Симпатичний1 — вродливий; привабливий; гарний зовні: симпатичний юнак.
Симпатичний2 — фізіологічний термін — який стосується вегетативної нервової системи: симпатична нервова система.
 СКАТ
Скат1 — морська риба-хижак великого розміру, що належить до ряду Акулоподібні, із пласким тілом та довгим хвостом: електричний скат, скат-хвостокол, ромбовий скат.
Скат2 — колесо авта, трактора тощо: пробити скат.
 СКЛАД
Склад1 — приміщення, де зберігаються товари; сховище: привезти товар зі складу, — сукупність людей, речей тощо, які становлять певну цілісну одиницю: увійти до складу розвідувальної групи;
 — суміш інгредієнтів: до складу приправи входить кмин.
 Склад2 — частина слова, звук або група звуків, які вимовляються одним видихом повітря: поділити слова на склади, читати по складах, закритий склад.
СКУПИТИСЯ
Скупитися1 — бути жадібним, занадто ощадливим і економним, із неохотою витрачати гроші: скупитися на гроші.
Скупитися2 — купити все, що планувалося, купити все необхідне: скупитися дитині до школи. СЛАТИ
Слати1 — надсилати поштою: слати телеграму-блискавку, слати фото електронною поштою; — щось передавати усно через когось: шлю палкий привіт; — посилати когось із дорученням: слати сватів.
 Слати2 — розстеляти, стелити: зима стелить білу ковдру, слати нове простирадло.
 СЛІД
Слід1 — присудкове слово — необхідно, треба, варто: у зв’язку з цим твором слід згадати і такий факт з життя письменника...
Слід2 — ім. відбиток ноги на поверхні: сліди ніг на піску; — знак від чогось: слід від укусу; — наслідки якихось подій: у країні ще помітні сліди війни; — те, що збереглося як нагадування про щось: ці події залишили слід у душі.
СОН
Сон1 — фізіологічний стан спокою і відпочинку, коли знижується реакція на зовнішні подразники: поринути у неспокійний сон; — сновидіння: розповісти свій сон.
Сон2 — отруйна рослина родини Жовтцеві з великими ліловими квітками, що використовується в медицині і як декоративна рослина.
СПОЛУЧНИЙ
 Сполучний1 — який з’єднує що-небудь: сполучна ланка; — який з’єднує звуки, слова і речення: сполучний звук.
 Сполучнйй2 — який можна поєднати з чим-небудь: сполучна тканина.
СПРАВА
 Справа1 — ім. те, чим займається людина, робота: справа всього життя; — те, як складаються обставини у цей час: ось такі справи; — те, що стосується лише якоїсь особистості: це моя особиста справа; — набір документів, що стосуються певної особи, події: завести кримінальну справу; — галузь: видавнича справа; — промислове або торгове підприємство: мати свою справу.
Справа2 — присл. з правого боку: справа річка.
СТАН
Стан1 — становище, умови, у яких хтось опинився, перебуває: на сьогодні стан речей невтішний; — набір фізичних величин, що характеризують тіло: перебувати у кристалічному стані; — суспільно-політичні відносини, умови суспільного життя: оголосити військовий стан; — граматична категорія дієслова, що виражає різні відношення дії до її суб’єктів чи об’єктів: пасивний і активний стан; — заст. суспільна група, що історично склалася і має певні права: козачий стан.
 Стан2 — корпус людини: стрункий стан.
 Стан3 — тимчасова стоянка війська, табір: ворожий стан розташовувався в улоговині; — стоянка, житло сільгоспробітників, рибалок під час сезонних робіт: стан трактористів; — повітовий адміністративно-поліцейський підрозділ у дореволюційній Росії.
 Стан 4 — машина для оброблення металу під тиском: прокатний стан; — комплект колісних пар вагона: колісний стан.
СТАРШИНА
Старшина 1 — у XVI—XVII століттях в Україні — керівна верхівка козацтва, що мала привілеї (збірне поняття): козацька старшина; — будь-яка керівна верхівка.
Старшина 2 — найвище звання молодшого командного складу в українській армії: гвардії старшина ; — звання молодшого командного складу на українському флоті; — звання у козаків у XVII—XVIII століттях: курінний старшина .
СТИГНУТИ
Стигнути1 — робитися стиглим, зрілим, спіти: стигнуть яблука.
Стигнути2 — холонути: страва стигне;
 — холонучи, твердіти: лава стигне; — зупинятися від якихось сильних емоцій: кров стигне. СТИЛЬ
 Стиль 1 — сукупність особливостей, що створюють цілісний образ людини, часу, мистецького напряму, твору тощо: стиль ампір; — спосіб здійснення певної діяльності: стиль роботи; — функціональний різновид літературної мови: науково-популярний стиль; — характерна манера поведінки, розмови, одягання тощо: консервативний стиль одягу.
Стиль 2 — паличка для писання у давніх греків.
Стиль 3 — спосіб літочислення: григоріанський стиль.
 СТОПА
Стопа1 — нижня частина ноги від щиколотки вниз: відбиток стопи.
Стопа2 — одиниця вірша, що складається з кількох складів (одного наголошеного і певної кількості ненаголошених) і ритмічно повторюється: ямб — це двоскладова стопа з наголосом на другому складі.
СТРУГ
Струг1 — ручний інструмент для обробки деревини: працювати стругом; — землерийна машина для знімання ґрунту шарами.
Струг2 — давньоруське річкове гребне суденце: веслувати на струзі.
Струг3 — риба родини Лососеві, що водиться у гірських річках і озерах; форель: впіймати струга.
ТАЗ Таз1 — округла невисока посудина середньої глибини, яку використовують для миття чогось, готування, прання тощо: мити яблука в тазу, полоскати в тазу.
 Таз2 — частина кістяка людини і деяких тварин у нижній частині тулуба: малий таз, кістки таза.
ТАКСА
 Такса1 — мисливська собака, яка має короткі ноги та видовжений тулуб: різні породи такси. Такса2 — установлений тариф, за яким оплачуються певні послуги, визначена ціна на товар: оплата за таксою.
ТАЛАН
Т Талант1 — обдарованість людини, її здібності від народження, від природи: мати акторський талант; — талановита людина: молоді таланти.
 Талант2 — найбільша грошова одиниця деяких стародавніх держав (Стародавньої Греції, Вавилону, Сирії): один талант дорівнював 60 мінам.
ТАНКОВИЙ
Танковий1 — який стосується та нка — бойової машини: та нкова башта.
Танковий2 — який стосується танку — танцю: танко ва музика.
ТЕРМІН
Термін1 — слово чи вислів, що становить спеціальне поняття з певної галузі науки, техніки тощо: математичний термін, словник літературознавчих термінів.
Термін2 — відрізок часу, строк виконання чогось: зробити за короткий термін.
ТИК
 Тик1 — мимовільне нервове смикання м’язів голови, шиї тощо: нервовий тик.
Тик2 — деревна рослина, що належить до родини Вербенові: дрова з тика.
Тик3 — щільна бавовняна тканина, яку використовують для пошиття чохлів, покриття матраців, напірників тощо: купити тику для подушки.
ТИКАТИ
Тикати1 — розм. давати комусь у руки: тикати в руки пакет; — розм. показувати на щось пальцем: тикати пальцем на віддалений будинок.
Тикати2 — називати когось на «ти»; дозволяти собі фамільярність: не тикайте на мене.
 ТИТАН
 Титан1 — у міфології Стародавньої Греції — бог, один із синів Урана й Геї: поразка титанів; — перен. людина яка досягла чогось великого в певній галузі: титан науки, титан у сфері філософії.
 Титан2 — хімічний елемент, його речовина — сріблясто-білий метал, що у сплавах з деякими іншими металами застосовується у виготовленні деталей для різних машин, механізмів тощо: вал із титану.
 ТІПАТИ
Тіпати 1 — трусити когось, лихоманити, сіпати (про хворобу, нервовий стан тощо): пропасниця ті пає, аж ті пає з переляку.
Тіпати 2 — б’ючи і виминаючи, очищати волокна льону, конопель тощо: тіпа ти коноплі.
ТОП
Топ1 — верхівка щогли.
 Топ2 — коротенька жіноча майка: у комплекті топ і шорти. Топ3 — список найпопулярніших, наймодніших, найсучасніших у певній царині людей, речей, творів: топ найпопулярніших фантастичних романів.
ТОПИТИ
Топити1 — обігрівати приміщення або підтримувати вогонь для приготування їжі: топити пічку.
Топити2 — нагріваючи, плавити: топити метал.
Топити3 — силою змушувати іти на дно: топити човен; — тамувати переживання горілкою тощо: топити горе.
ТОЧИТИ
Точити1 — робити гострим: точити ножа;
Точити2 — мучити когось морально, допікаючи до живого: точити докорами. — псувати щось, проїдаючи дірки: миші сточили мішок.
Точити3 — цідити поступово рідину: точити воду з діжки.
ТОЧИТИСЯ
Точитися1 — тривати в часі: війна точиться вже двадцять років.
Точитися2 — витікати тоненькою цівкою: вода точиться по краплі.
 ТРИТОН
Тритон1 — напівлюдина-напівриба у давньогрецькій міфології; — супутник планети Нептун; — земноводна тварина родини Саламандри, схожа на ящірку, водиться в Європі та Азії. Тритон2 — загальна назва музичних інтервалів збільшеної кварти і зменшеної квінти.
 ТРІСКА
 Тріска 1 — уламок дерева: запалити трі ску, порубати на тріски.
Тріска 2 — промислова риба, що водиться в північних морях: паштет із тріски , копчена тріска .
ТУМАН
Туман1 — іранська золота монета.
Туман2 — атмосферне явище — скупчення дрібних водних крапель або кристаликів льоду: туман над містом; — скупчення дрібних твердих часточок у повітрі, що роблять його непрозорим: сніговий туман; — те, що заважає ясно бачити: туман в очах.
ТУР
Тур1 — вимерла парнокопита тварина — дикий бик; — гірський козел.
Тур2 — окремий етап у здійсненні чогось: другий тур виборів; — частина турніру, конкурсу, у якій визначаються найсильніші, які і проходять до наступного етапу змагань: вийти в наступний тур змагань; — подорож по круговому маршруту: вирушити в тур Середземним морем; — один круговий рух у вальсі: зробити тур вальсу.
ТУШ
 Туш1 — чорна або кольорова фарба, яка готується особливим чином, для креслення, малювання: малювати тушшю; — косметичний засіб для фарбування вій: синя туш для вій. Туш2 — коротка музична п’єса, яка виконується в урочистих випадках — при вітанні, врученні нагород тощо: зіграти туш.
 Туш3 — ненавмисний удар у більярді.
УГОРКА
Угорка1 — сорт сливи: достигла угорка.
Угорка2 — представниця народності, що становить основне населення Угорщини: у конкурсі перемогла угорка.
 УМИКАТИ
Умикати1 — викрадати дівчину, щоб відтак одружитися з нею: умикати наречену.
Умикати2 — натискаючи на вмикач, пускати в дію пристрій, прилад, механізм, під’єднаний до джерела енергії: умикати світло, умикати комп’ютер.
УПАДАТИ
 Упадати1 — запобігати в когось ласки й прихильності: упадати коло дівчини.
 Упадати2 — вливатися у більше водоймище (річку, озеро, море): струмок упадає в річку. УПРАВЛЯТИ
 Управляти1 — керувати чимось (установою, державою тощо): мудро управляти своїм домом, управляти князівством.
Управляти2 — ставити на своє місце (про вивихи, зміщення і т. ін.): управляти руку в лікті. УРАН
 Уран1 — у грецькій міфології — бог неба, батько титанів; — планета Сонячної системи, сьома за відстанню від Сонця: орбіта Урана розташований між Сатурном і Нептуном.
Уран2 — радіоактивний хімічний елемент: ізотопи урану.
УСУВАТИ
Усувати1 — ліквідувати щось: усувати наслідки катастрофи, усувати недоліки системи; — відстороняти когось від виконання певної роботи: усувати від виконання своїх обов’язків. Усувати2 — пхати: усувати ноги в чоботи, усувати записку в двері. УТИСКАТИ Утискати1 — удавлювати в щось, впихати: утискати в землю. Утискати2 — гнобити: утискати національні меншини.
УТРИМУВАТИ
Утримувати1 — забезпечувати когось матеріально: утримувати інваліда.
 Утримувати2 — тримати, не даючи впасти: утримувати в руках; — перешкоджати комусь рухатися: утримувати від поспішних дій; — тримати когось, не випускаючи звідкись: утримувати під замком; — не віддавати комусь щось (переважно про військові позиції): тривалий час утримувати свої позиції; — зберігати щось незмінним: утримувати рівновагу.
 ФАКТОР
 Фактор1 — чинник, рушійна сила, причина якоїсь дії, якогось процесу: головні фактори еволюції.
Фактор2 — заст. посередник під час укладання торговельних угод; маклер: послуги фактора.
 ФАНЕРА
Фанера1 — матеріал із деревини, що має вигляд тонких пластин: забити вікно фанерою, фанерний стіл.
Фанера2 — розм. фонограма, під яку співає естрадний виконавець: увімкнути фонограму. ФЕН Фен1 — теплий сухий вітер: із гір дме фен. Фен2 — електроприлад для сушіння волосся: фен із насадками.
 ФЕРТ
Ферт1 — застаріла назва букви «ф».
Ферт2 — франтувата людина, що поводиться розв’язно; жевжик: ходити фертом.
 ФІЛЕР
Філер 1 — дрібна монета в Угорщині: розміняти на фі лери.
Філер 2 — заст. нишпорка, детектив, агент поліції: справу розкрив філер.
 ФОН
 Фон1 — шум, тріск, що створюють звукові перешкоди в телефоні: чути фон у слухавці; — одиниця рівня гучності звуку.
Фон2 — основний колір полотна, на якому пишеться картина; задній план картини; тло: хати на тлі весняного лісу; — перен. обстановка, у якій щось відбувається: виступ звучав різко на тлі останніх політичних подій.
Фон3 — природний рівень радіації: рівень радіації у межах природного фону.
ФРАНК
 Франк1 — грошова одиниця у Франції до введення євро.
Франк2 — представник західногерманського племені, що у III столітті населяли басейн Рейну. ФРИЗ
 Фриз1 — представник народності, яка мешкає у Нідерландах.
Фриз2 — верхня частина споруди у вигляді смуги між балкою і карнизом, прикрашена візерунком; — облямівка килима, стіни, плитки; — виступ зверху чи знизу столярного виробу. Фриз3 — старовинна товста ворсиста тканина.
ФУНТ
 Фунт1 — грошова одиниця Англії, що дорівнює 100 пенсам.
 Фунт2 — давньоруська міра ваги, 409,5 г; — англійська міра ваги, 453,6 г.
ХАРАКТЕРНИЙ
 Характерний1 — який має свавільний характер, упертий, з характером: характерний чоловік. Характерний2 — властивий, притаманний; із особливими рисами чи прикметами: характерне обличчя, така спека характе рна для Криму.
ХЕДЕР
Хедер1 — частина зернового комбайна.
Хедер2 — єврейська початкова релігійна школа для хлопчиків.
ХЛОП
Хлоп1 — звуконаслідування — звук лускання чогось, хлопання, грюкання, тріскання: а двері — хлоп!
Хлоп2 — заст. кріпак, селянин, чернь, простолюдин: зібралися хлопи й пани; — діал. хлопець, чоловік.
ХОРЕЙ
Хорей 1 — двоскладова стопа з наголосом на першому складі У силабо- тонічному віршуванні: чотиристопний хорей.
Хорей2 — довга палиця для керування оленячими чи собачими упряжками.
 ЧАЙКА
 Чайка1 — бойовий гребний човен запорозьких козаків з вітрилами: козаки вирушили в похід на чайках.
Чайка2 — морський птах родини Сивкоподібні, що добре плаває: над водою низько летить чайка.
ЧАУШ
Чауш1 — чиновник у Туреччині — збирач податків.
Чауш2 — сорт винограду, що рано достигає: білий чауш.
ЧЕРКЕСКА
Черкеска1 — представниця народності, яка мешкає у Карачаєво-Черкссії та Адигеї (Росія). Черкеска2 — чоловічий верхній одяг без ворота, з відкидними рукавами і прорізами.
ЧІП
Чіп1 — дерев’яна пробка: заткнути бочку чопом.
Чіп2 — риба родини Окуневі, що водиться у річках.
 ШАРУВАТИ
Шарувати 1 — мити, чистити, відшкрібати; — розпушувати ґрунт у міжрядді сапою. Шарувати2 — ділити на шари якусь масу.
ШАХ
Шах1 — титул монарха у деяких країнах Сходу; людина, яка має цей титул: наказ шаха.
Шах2 — у шахах — такий напад на короля, що становить для нього загрозу: оголосити шах королю.
 ШЕРИФ
Шериф1 — посадовець, що виконує поліційні й деякі адміністративні функції (у США, Великій Британії): призначити нового шерифа.
Шериф2 — почесне звання мусульманина, який вважається нащадком Мухамеда.
ШИКУВАТИ Шикувати1 — жити з шиком, з розкішшю.
Шикувати2 — ставити когось у шеренгу: шикувати війська.
ШИП
Шип1 — голкуватий наріст на рослині, її плодах; ороговілий наріст на тілі деяких тварин: шипи троянди, шипи на ногах півня; — гострий виступ на якомусь виробі: кросівки з шипами. Шип2 — риба великого розміру, що належить до родини Осетрові, уздовж тіла якої йдуть голкуваті нарости (звідки й назва): шип — промислова риба.
 ШКОДА
Шкода1 — заподіяні матеріальні чи моральні збитки: завдати шкоди.
Шкода 2 — про співчуття до когось, почуття жалю (уживається як предикатив): шкода сироти; — про небажання когось щось віддавати, з чимось розлучатися: шко да поділитися книжкою. ШПИГУВАТИ
Шпигувати1 — начиняти шпиком — свинячим салом: шпигувати м’ясо.
Шпигувати2 — слідкувати за кимось: шпигувати за сусідами.
 ШПИК
Шпик1 — шпигун, поліцейський агент: за ним стежило двоє шпиків.
 Шпик2 — свиняче сало: їсти шпик із цибулею.
ШТИЛЬ
Штиль1— безвітря на водній гладіні: на морі повний штиль.
 Штиль 2 — загострений кілок для перенесення сіна.
ШТОФ
Штоф1 — давня російська міра об’єму, що дорівнювала 1/10 відра: штоф вина.
Штоф2 — посудина з коротким горлечком для напоїв, у який поміщається саме штоф рідини: скляний штоф.
 ЯК
Як1 — прислівник, що вказує на спосіб дії: як це зробити? — сполучник, що з’єднує прості речення в складному: сніг розтане, як надворі потепліє.
Як2 — порожнисторога велика тварина, що належить до ряду Жуйні, з довгою шерстю, що звисає з боків: дикий як.
ЯЧМІНЬ
Ячмін 1 — злак, із зерен якого виготовляють борошно, крупи і який використовується також як сировина для броварень: пиво з ячменю.
Ячмін 2 — гостре захворювання, яке виявляється у гнійному запаленні волосяного мішечка та сальної залози на краю вії: вискочив ячмінь.